ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/604/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання, Кобзевої О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Діамант" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (суддя Ярема В.А.) у справі № 911/604/19
за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Діамант"
до 1) Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Діамант Плюс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстандартінжиніринг"
про визнання недійсним договору
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Житлово-будівельний кооператив "Діамант" (далі - ЖБК "Діамант", позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Діамант Плюс" (ОК "ЖБК "Діамант Плюс", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальність "Будстандартінжиніринг" (ТОВ "Будстандартінжиніринг", відповідач-2) про визнання недійсним договору №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вулиці Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015, з моменту його вчинення.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником майнових прав на частину житлових і нежитлових приміщень об`єкту, будівництво якого є предметом договору участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" в місті Бровари Київської області №12-01/15-1 від 12.01.2015, у якому його (позивача) як Генерального інвестора, Генерального підрядника будівництва об`єкта, Забудовника, змінено на відповідача-1 на підставі оспорюваного договору №1 від 16.07.2018, який було підписано колишнім Головою ЖБК "Діамант" з перевищенням його повноважень, за відсутності згоди Загальних зборів членів кооперативу щодо безоплатної передачі майнових прав на корить третьої особи (відповідач-1), тобто, вчинений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також без вільного волевиявлення учасника правочину та не відповідав його внутрішній волі, тому, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати такий договір недійсним.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, у задоволенні позовних вимог ЖБК "Діамант" до ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніринг" про визнання недійсним Договору №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вулиці Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант в місті Бровари Київської області з моменту його вчинення, відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що спірний договір зі сторони ЖБК "Діамант" було підписано діючим Головою в межах наданих законом та положеннями Статуту повноважень, оскільки положення Статуту не містять заборони або обмежень щодо можливості Голови кооперативу підписувати від імені позивача угоди з іншими особами. При цьому, відомості про обмеження представницьких повноважень Голови ЖБК "Діамант" щодо підписання відповідних угод без попереднього рішення Зборів членів кооперативу не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Крім того, належне позивачу як замовнику будівництва право по Договору участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови №12-01/15-1 від 12.01.2015, у тому числі, на оформлення права власності на збудовані квартири в майбутньому, є відмінними від майна та прав на нього, тому, укладення спірного договору не є розпорядженням належним кооперативу майном без згоди органу управління кооперативу - Загальних зборів членів кооперативу, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним. Також, судами встановлено, що відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки відбулось подальше його схвалення шляхом підписання новообраним Головою ЖБК "Діамант" Бурбелою С.С. та відповідачем-1 актів приймання-передачі документів від 11.12.2018, 13.12.2018 та 28.12.2018, за якими на виконання умов спірного договору передано ОК "ЖБК "Діамант Плюс" документи, що стосуються Договору участі у будівництві, і останній, у свою чергу, станом на 2018-2019 роки закінчує будівництво 8 та 9 черг, що свідчить про виконання контрагентами спірного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
5. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Касаційна скарга обґрунтована пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Позивач в обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням письмових уточнень) вказує на те, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 92 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, і зокрема, що посилання у договорі на Статут, яким підтверджуються повноваження представника юридичної особи, свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким Статутом в частині повноважень цього представника і, в такому разі, суд не може брати до уваги заперечення цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Зазначені доводи не було досліджено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим неправомірно здійснено посилання на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/5137/19 та аналогічні висновки викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №906/348/18.
8. Також, суди застосували положення статей 190, 316, 317 Цивільного кодексу України без врахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України у справі №6-265цс16, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №760/17864/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №761/20612/15-ц, у яких, за наслідками правового аналізу вказаних норм права, зроблено висновок, що майнові права є речовими правами і ефективним способом захисту цих прав, у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію та враховуючи сплату пайових внесків, є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Проте, суди відхиляючи доводи про порушення оспорюваним договором майнових прав позивача та, як наслідок, перевищення виконавчим органом кооперативу своїх повноважень при підписанні оспорюваного договору, вказують на відсутність підписаного сторонами акту розподілу площ за Договором участі у будівництві; в той же час, посилаються на Додаток №1 до цього Договору - Акт розподілу площ від 12.01.2015, яким обґрунтовано майнові права позивача, зазначаючи, що такий акт долучено до матеріалів справи, при цьому, не надаючи вказаному акту належної правової оцінки, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень, оскільки судами не з`ясовано усі обставини справи, які входять до предмету доказування та які не було досліджено у судовому засіданні, зокрема, як доказ, на який посилався позивач (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).
9. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 по справі № 910/5137/19 щодо застосування положень статей 92, 241 Цивільного кодексу України, не може бути застосований до спірних правовідносин у зв`язку з різними фактичними обставинами, тому, на думку скаржника, необхідно відступити від правового висновку викладеного у справі № 910/5137/19 та сформувати правовий висновок щодо застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України, виходячи з обставин даної справи, врахувавши, що якщо дії, які у подальшому можуть бути визнані схваленням правочину, відносяться до компетенції або попереднього узгодження іншого органу управління особи, яку представляв виконавчий орган з перевищенням повноважень, то наступні дії особи, яка в межах своїх повноважень не мала права їх вчиняти, вчинені на виконання такого правочину, не можуть вважатися діями по подальшому схваленню правочину (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України).
10. Крім цього, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 15, 16 та 19 Закону України "Про кооперацію" у подібних правовідносинах, а саме, про наявність/відсутність повноважень у голови кооперативу самостійно укладати правочини щодо володіння, користування та розпорядження майном кооперативу без відповідного рішення вищого органу управління, оскільки неповне з`ясування обставин справи щодо набуття кооперативом майнових прав за Договором участі у будівництві призвело до неправильного застосування судами норм права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
11. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що суд апеляційної інстанції правомірно послався на правовий висновок, викладений у постанові від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, оскільки ні законом, ні Статутом не встановлено заборони чи обмеження компетенції Голови кооперативу на укладення спірної угоди, тому доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.
12. Відповідач-1 у відзиву на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову та рішення, як законні та обґрунтовані, без змін, посилаючись на те, що не застосування того чи іншого правового висновку Верховного Суду по одному із аргументів не може слугувати підставою для скасування судового рішення повністю; при цьому, правові висновки викладені у постанові від 12.06.2018 по справі № 927/976/17 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, за наявності обґрунтованих висновків судів щодо відсутності обмежень компетенції Голови кооперативу, встановлених Статутом кооперативу та Законом України "Про кооперацію"; позивач не набув майнових прав за Договором участі у будівництві № 12-01/15-1 від 12.01.2015, оскільки відповідно до пункту 4.7 цього Договору, сторони мали право вільно розпоряджатися площами, що закріплені за ними згідно Акту розподілу площ, у тому числі, в процесі будівництва, втім, суду не надано належних доказів підписання акту розподілу площ, завершення будівництва чи введення в експлуатацію будинку, а подання позивачем до суду касаційної інстанції Акту розподілу площ за договором №12-01/15-1 від 12.01.2015 є порушенням частини 2 статті 42, статті 73, частин 1, 2, 8 статті 80, частини 2 статті 300 ГПК України.
13. Доводи касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України зводяться до необхідності переоцінки доказів та дослідження обставин справи, які не входять до предмету доказування, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
14. Аргументи касаційної скарги щодо відсутності правового висновку Верховного Суду з питання застосування положень статей 15, 16 та 19 Закону України "Про кооперацію" спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, що положеннями Статуту не передбачено обмеження компетенції Голови кооперативу в частині укладення угод між кооперативом та іншими особами, у тому числі, обмежень за предметом договору, а отже, компетенція загальних зборів членів кооперативу приймати рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном жодним чином не нівелює передбачені Статутом межі повноважень виконавчого органу та порядок їх реалізації, та не встановлює обмежень щодо правочинів, які має право укладати Голова кооперативу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2015 між ЖБК "Діамант" (Сторона-1) та ТОВ "Будстандартінжиніринг" (Сторона-2), укладено Договір №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області (далі - Договір участі у будівництві), відповідно до пункту 2.1 якого предметом цього Договору є спільна участь сторін у будівництві об`єкту на будівельному майданчику за адресою: вул. Київська (кадастровий номер 3210600000000150532) місто Бровари Київська область, з наступним оформленням прав власності на об`єкт (його частини) відповідно до акту розподілу площ, керуючись умовами розділу 4 цього Договору.
16. Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1 Договору участі у будівництві Сторона-2 є одночасно Забудовником об`єкту, функції якого покладає (передає) Стороні-1, яка зобов`язується виконувати функції Генерального інвестора, Генерального підрядника будівництва об`єкта, Забудовника щодо всіх дій, необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкта та об`єкта в цілому, за відповідною довіреністю, виданою Стороною-2.
17. Цим договором Сторона-2 відступає на користь Сторони-1 майнові та особисті немайнові права Замовника і Забудовника на частину об`єкту Сторони-1 як єдиного, законного та безумовного власника цих прав (пункт 2.2.2 Договору участі у будівництві).
18. За умовами пункту 2.3 Договору участі у будівництві на Сторону-1 покладено зобов`язання за власний рахунок, своїми силами, на власний ризик та з використанням власних матеріалів забезпечити організацію комплексу будівельно-монтажних робіт щодо будівництва об`єкту, в тому числі супутніх загально-будівельних робіт, безпосередньо пов`язаних з основними роботами, проектної документації та ввести об`єкт в експлуатацію, а Сторона-2 зобов`язується надати Стороні-1 будівельний майданчик (фронт робіт) відповідно до умов цього Договору.
19. Згідно з пунктом 4.6 Договору участі у будівництві після введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкту, сторони отримують у власність належні їм, згідно акту розподілу площ, частки.
20. Судами також встановлено, що позивач, реалізуючи свої права за договором в частині залучення інвесторів, станом на 16.07.2018 уклав з фізичними особами 441 договір про інвестування в будівництво, за якими вказані інвестори, сплативши кооперативу 340 182 126,30 грн, стали асоційованими членами ЖБК "Діамант".
21. Кошти членів кооперативу інвестовані в житло, Головою ЖБК "Діамант" ОСОБА_1. частково використано на власний розсуд, з огляду на що було відкрито кримінальне провадження, а тому Загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення про звільнення з посади Голови кооперативу ОСОБА_1., що підтверджується протоколом Загальних зборів засновників (учасників) ЖБК "Діамант" №16/07/18 від 16.07.2018.
22. Водночас, 16.07.2018 між ЖБК "Діамант" (Сторона-1), в особі Голови кооперативу ОСОБА_1., ТОВ "Будстандартінжиніринг" (Сторона-2) та ОК "ЖБК "Діамант Плюс" (Сторона-3) укладено Договір №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 від 12.01.2015 (далі - Договір про заміну сторони/спірний договір), за умовами якого, Сторона-1 передає, а Сторона-3 приймає всі права та обов`язки, належні Стороні-1 за Договором №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015 з усіма змінами, додатковими угодами та додатками (надалі іменується "Основний договір"), укладеного між Стороною-1 та Стороною-2 (пункт 1.1).
23. Відповідно до пункту 1.2 Договору про заміну сторони з моменту підписання цього договору Сторона-3 набуває права продажу, передачі в іпотеку, відчуження в будь-який інший спосіб належної Стороні-1 частки об`єкту в цілому або його складової частини (включаючи квартири, машино-місця, нежитлові приміщення, вбудовані або прибудовані до об`єкту тощо), які на момент підписання цього Договору не реалізовані Стороною-1 і вказані в Додатку 1 до цього Договору.
24. У пункті 4.5 Договору про заміну сторони погоджено, що Сторона-1 зобов`язана забезпечити підписання договорів про заміну сторони у зобов`язанні до Договору про сплату пайових внесків до ЖБК "Діамант" між всіма асоційованими членами ЖБК "Діамант" та Стороною-3. Сторона-3 несе обов`язки тільки перед тими асоційованими членами ЖБК "Діамант", що підписали договори про заміну сторони в зобов`язанні.
25. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
27. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
28. Оцінюючи доводи скаржника викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
29. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
30. Щодо визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
31. Так, у касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, та вказує на не врахування судами висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, спір у якій був пов`язаний з вимогою учасника товариства, якому належить 80% Статутного фонду, про визнання недійсним Контракту на поставку сільськогосподарської продукції, з підстав порушення виконавчим органом (директором), установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, оскільки на момент укладення оспорюваного договору Статутом товариства було встановлено обмеження повноважень директора грошовим еквівалентом на укладення правочинів від імені товариства, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки умови Контракту містять посилання на Статут, то контрагент був обізнаний про наявність обмежень повноважень директора товариства на укладення правочинів, сума яких не дозволяє останньому підписувати правочини від імені товариства без дозволу загальних зборів учасників товариства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
32. Разом з тим, предметом розгляду цієї справи, що переглядається, є вимога позивача про визнання недійсним Договору №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору участі у будівництві від 16.07.2018, за яким здійснено передачу майнових прав на об`єкт будівництва, за відсутності волевиявлення позивача та з перевищенням повноважень виконавчим органом (Головою кооперативу), без дотримання положень статті 15 Закону України "Про кооперацію" та Статуту кооперативу, що призвело до порушення прав та інтересів ЖБК "Діамант" та його членів.
33. Таким чином, єдиною кваліфікуючою ознакою подібності у зазначених справах є матеріально-правова вимога про визнання договору недійсним, в той же час обставини, що характеризують зміст правовідносин учасників спору та впливають на застосування норм права є іншими, як і відмінним є правове регулювання таких спірних правовідносин, а отже, у Суду відсутні підстави для врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.
34. Також, колегія судів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі №6-265цс16 (предметом позову у якій є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу торговельного комплексу з офісом та витребування майна), у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №760/17864/16-ц (предметом позову у якій є вимога при визнання власником майнових прав на об`єкт інвестування) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 761/20612/15-ц (предметом позову у якій є вимога про визнання майнових прав на об`єкт інвестування), де суд дійшов тих чи інших висновків з огляду на конкретні обставини справи, правовідносини в яких не є подібними з даними правовідносинами.
35. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
36. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на помилковість посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, оскільки правовідносини не є подібними, до правовідносин у даній справі, а тому, на його думку, суд повинен відступити від висновку у справі № 910/5137/19 та з урахуванням фактично-доказової бази сформувати правовий висновок щодо застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України у даній справі.
37. Такі аргументи касаційної скарги у цій частині судом касаційної інстанції визнаються взаємовиключними, оскільки неподібність правовідносин виключає необхідність відступлення від сформованого правового висновку за результатами розгляду справи. При цьому, Суд погоджується з доводами скаржника, що правовідносини у справі № 910/5137/19 (предметом позову у якій є визнання недійсним договору підряду) та у даній справі не є подібними, з огляду на те, що предмет позову, фактично-доказова база та матеріально-правове регулювання у цих справах відрізняються, оскільки у справі № 910/5137/19 предметом дослідження не було питання щодо розпорядження майном кооперативу без рішення уповноваженого органу.
38. Зважаючи на викладене та беручи до уваги наведені скаржником мотиви для відступлення від висновків Верховного Суду застосованих судом апеляційної інстанції, касаційна скарга в цій частині визнається не обґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.
39. Разом з тим, з урахуванням доводів та аргументів касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування положень статей 15, 16, 19 Закону України "Про кооперацію" та статті 241 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.