1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-1286сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1,

представники скаржника - Клян А. Ф., Ніколенко А. В.,

представник Вищої ради правосуддя - Русакова І. Г.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 листопада 2019 року № 3243/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 28 листопада 2019 року № 3243/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли висновків, що внаслідок постановлення ухвали від 07 жовтня 2016 року у справі № 757/49266/16-к суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, визначений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв`язку з грубою недбалістю. Водночас ВРП зовсім не взяла до уваги доводів ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та не навела достатніх мотивів свого рішення в частині відхилення аргументів судді.

3. На думку скаржника, у його діях як слідчого судді відсутній склад указаного дисциплінарного проступку, оскільки суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно у випадку вчинення ним умисного або з грубої необережності дисциплінарного проступку та за наявності серйозних наслідків такого проступку. Проте суддя не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за ухвалене ним рішення внаслідок звичайної недбалості. У свою чергу, грубою необережністю є непослідовність розгляду конкретної справи за відсутності на це вагомих причин. Однак ВРП не мотивувала вчинення суддею проступку умисно або через грубу необережність (недбалість). Більш того, як установлено в рішеннях ВРП та її Першої Дисциплінарної палати, у матеріалах справи немає доказів, що підтверджують наявність умислу в діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи.

4. Скаржник також зазначив, що ВРП, залишаючи без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати, мала чітко вказати свої мотиви щодо необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін та щодо підстав відхилення кожного з аргументів скаржника, якими була обґрунтована необхідність скасування рішення дисциплінарного органу. Проте вказаних вимог ВРП не дотрималась та ухвалила невмотивоване рішення.

5. На переконання ОСОБА_1, у його діях немає вини в формі грубої необережності, оскільки:

- за умов, що склалися, а також за наявності матеріалів, які містилися у справі № 757/49266/16-к на момент постановлення ухвали про проведення обшуку, він як слідчий суддя вжив усіх можливих заходів для забезпечення об`єктивного розгляду клопотання, перевірив усі обставини та відповідно до частини третьої статті 233, частини першої статті 234 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановив наявність підстав для невідкладного обшуку "з метою виявлення та фіксації відомостей про вчинення кримінального правопорушення, виявлення, врятування та вилучення майна, яке було здобуте у результаті його вчинення", про що прямо вказав у мотивувальній частині ухвали від 07 жовтня 2016 року про проведення обшуку, та надав дозвіл на проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на момент судового розгляду клопотання слідчого про проведення обшуку не було надано жодних відомостей про те, що приміщення, на проведення обшуку в якому надано дозвіл, перебуває у володінні або користуванні адвоката Корнюшкіна М. В. ;

- копія технічної документації на будинок та земельну ділянку, на які посилається Корнюшкін М. В., відповідно до своєї природи не містять інформації про статус особи, яка отримала згоду на розроблення такої документації. Така документація взагалі не є правовстановлюючим документом, оскільки не містить відомостей про власника майна;

- довідка виконкому Зазимської сільської ради, яка була надана адвокатом Корнюшкіним М. В. на підтвердження того, що він є власником будівлі за іншою адресою, не є належним, достатнім та достовірним доказом у справі.

6. ОСОБА_1 також зазначив, що ВРП безпідставно не взяла до уваги аргументи скаржника щодо закріпленого на законодавчому рівні особливого порядку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на конституційний принцип незалежності суддів.

7. З урахуванням викладеного скаржник вважає, що підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності об`єктивно немає, що свідчить про очевидну протиправність рішення ВРП.

Позиція ВРП

8. 02 березня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що не погоджується з доводами скарги та вважає їх необґрунтованими.

9. ВРП також зазначила, що: оскаржуване рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення; у рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

10. На думку ВРП, обґрунтованість рішення полягає не в тому, що воно має містити детальний письмовий опис обставин, зокрема всі висновки (відомості), наявні в дисциплінарному провадженні, або детальні пояснення особи, яка притягується до відповідальності, та їх спростування, а в тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. Скарга судді ОСОБА_1 була прийнята ВРП, на засіданні якої було заслухано пояснення судді, а тому немає підстав вважати, що такі доводи не були враховані ВРП з мотивів їх детального (дослівного) невідображення в оскаржуваному рішенні.

11. ВРП також указала, що оскаржуване рішення не містить оцінки рішення судді, його мотивація стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді та висновку про неналежне виконання покладених законом на слідчого суддю функцій судового контролю за дотриманням прав особи під час досудового кримінального провадження, натомість висновки стосуються оцінки таких дій судді, що не виходить за межі повноважень ВРП та її дисциплінарного органу.

12. На переконання ВРП, установлені її Першою Дисциплінарною палатою в діях судді ОСОБА_1 порушення очевидних і однозначних вимог закону та гарантованих прав особи, з огляду на значний досвід судді, можливість судді дослідити вилучені під час обшуку речі в порядку контролю за проведеною слідчою дією, наявні в матеріалах клопотання дані про статус адвоката ОСОБА_3, дають обґрунтовані підстави для висновку про те, що їх вчинено суддею ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості. При цьому саме внаслідок недотримання очевидних вимог кримінального процесуального законодавства суддя ОСОБА_1 порушив гарантії, надані адвокату Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), та конституційне право особи на недоторканність житла.

13. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його скарги.

Рух скарги

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 28 листопада 2019 року № 3243/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".

15. Суддя Великої Палата Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16. У судовому засіданні 08 жовтня 2020 року представники скаржника підтримали скаргу ОСОБА_1 та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

17. Представник ВРП у судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 взадоволенні скарги.

Обставини, установлені матеріалами справи

18. Указом Президента України від 05 серпня 1998 року № 846/98ОСОБА_1 призначено на посаду судді Свердловського міського суду Луганської областістроком на п`ять років.

19. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року № 1205-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

20. Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

21. 23 листопада 2016 року до ВРП надійшла скарга адвоката Корнюшкіна М. В. стосовно дій судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 757/49266/16-к.

22. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП скаргу адвоката Корнюшкіна М. В. передано члену Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4. для проведення перевірки.

23. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Корнюшкіна М. В. стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 склав висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 .

24. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 грудня 2018 року № 3981/1дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

25. Рішенням від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

26. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 16 грудня 2014 року № 42014100000001671 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), під час якого встановлено, що ОСОБА_5 дійшов злочинної змови з ОСОБА_6 про вчинення в його інтересах протиправного набуття права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 площею 0,0458 га шляхом обману територіальної громади міста Києва, в інтересах та від імені якої діє Київська міська рада.

27. 21 червня 2016 року ОСОБА_3 у зв`язку із невстановленням його місця перебування надіслано повідомлення про підозру поштою у передбаченому порядку вручення повідомлень, 29 червня 2016 року ОСОБА_3 оголошено в розшук, а 06 жовтня 2016 року о 14:30 поблизу станції метро "Олімпійська" ОСОБА_3 затримано.

28. Того ж самого дня з 16:40 до 18:08 старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Гуджалом А. А. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 "у зв`язку із безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину", під час якого виявлено та вилучено: копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 42014100000001671 із зазначенням підозрюваного ОСОБА_3 ; мобільний телефон марки "NOKIA" червоного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, із sim-картою оператора мобільного зв`язку "Київстар"; копію повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 21 червня 2016 року; копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 05 листопада 2015 року; копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року; витяг із рішення від 11 серпня 1986 року № 457 про прийняття до експлуатації будинків виконавчого комітету районної ради народних депутатів; копію характеристики будинку; зошит із чорновими записами; банківську картку Приватбанку VISA GOLD; записник зеленого кольору з надписом "Кабінет Міністрів України"; дві sim-картки оператора мобільного зв`язку "Лайф"; папку з документами, що містить технічну документацію на земельну ділянку; папку з документами, що містить довіреності; ноутбуки марки "SAMSUNG", модель NPxR40, "МасВоок PRO", модель А1425, та марки "Acer", серійний номер NXMFVEU00434502DA43400.

29. Ухвалою судді ОСОБА_1. від 07 жовтня 2016 року клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідувань особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Пилипчука А. Ю. про проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку в будинку за зазначеною адресою відповідно до частини третьої статті 233 КПК України з метою відшукання та вилучення: копії витягу з ЄРДР № 42014100000001671 із зазначенням підозрюваного ОСОБА_3 ; мобільного телефону марки "NOKIA" червоного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, із sim-картою оператора мобільного зв`язку "Київстар"; копії повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 21 червня 2016 року; копії протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 05 листопада 2015 року; копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року; витягу із рішення від 11 серпня 1986 року № 457 про прийняття до експлуатації будинків виконавчого комітету районної ради народних депутатів; копії характеристики будинку; зошита із чорновими записами; банківської картки Приватбанку VISA GOLD; записника зеленого кольору з надписом "Кабінет Міністрів України"; двох sim-карток оператора мобільного зв`язку "Лайф"; папки з документами, що містить технічну документацію на земельну ділянку; папки з документами, що містить довіреності; ноутбуків марки "SAMSUNG" моделі NPxR40, "MacBook PRO" моделі А1425 та марки "Acer", серійний номер NXMFVEU00434502DA43400.

30. Ухвалу мотивовано встановленою судом необхідністю проникнення органу досудового розслідування до житла особи без ухвали слідчого судді з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, виявлення, врятування та вилучення майна, яке було здобуто внаслідок вчинення такого правопорушення.

31. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду та вирішення клопотання слідчого про проведення обшуку у справі № 757/49266/16-к усупереч завданням слідчого судді щодо забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини під час досудового провадження у кримінальній справі допустив низку грубих порушень кримінального процесу, що призвело до порушення основоположних прав людини. Зокрема, слідчий суддя не надав оцінки тому, що у клопотанні слідчого на порушення вимог частини другої статті 234 КПК України не вказано власника житла, у якому було проведено обшук, та особу, у фактичному володінні якої перебуває таке житло, хоча під час обшуку було вилучено технічну документацію на таку нерухомість, яка в судовому засіданні не досліджувалася, в результаті чого на порушення імперативної норми пункту 5 частини другої статті 235 КПК України суддя ОСОБА_1 в ухвалі про надання дозволу на обшук житла також не вказав відомостей про власника та фактичного володільця житла.

32. За висновком дисциплінарного органу, такі неправомірні дії судді призвели до порушення гарантій, наданих адвокату Законом № 5076-VI, оскільки, як зазначено у довідці виконкому Зазимської сільської ради, у вказаному домоволодінні з 2010 року проживає один із захисників підозрюваного - адвокат Корнюшкін М. В., якому належить земельна ділянка, на якій побудовано будинок. Таким чином, під час входження до житла адвоката та вилучення належного йому майна - документів, які містили, зокрема, адвокатську таємницю, не було дотримано визначеної законом процедури обшуку житла адвоката та порушено гарантії адвокатської діяльності, встановлені статтею 23 Закону № 5076-VI. Указаному не було надано оцінки слідчим суддею ОСОБА_1, якому було відомо про адвокатський статус підозрюваного ОСОБА_3, що саме собою мало привернути увагу слідчого судді з огляду на встановлений законом особливий порядок обшуку такого житла.

33. Крім того, слідчим суддею не було перевірено, як того вимагає частина третя статті 233 КПК України, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Зокрема, не надано оцінки тому факту, що підозрюваного ОСОБА_3 затримано раніше, ніж проведено обшук житла без судового дозволу. Отже, обґрунтування слідчим суддею ухвали про надання дозволу на такий обшук необхідністю врятування та вилучення майна, яке було здобуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не узгоджується з матеріалами кримінального провадження.

34. У клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ОСОБА_1 також не зазначено, яке доказове значення для досудового розслідування мають виявлені під час обшуку речі, що згідно із частиною п`ятою статті 234 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обшук.

35. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, обґрунтування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку частини третьої статті 233 КПК України наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися ретельно вмотивованим та переконливим у розумінні пункту 1 статті 6 та пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), оскільки відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) орган влади, незважаючи на те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, що відображає принцип належного здійснення правосуддя; судові рішення повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються. Відсутність достатнього обґрунтування у рішеннях національних судів порушує право особи на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справах "Бочан проти України", "Суомінен проти Фінляндії").

36. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в його діях під час здійснення правосуддя у справі № 757/49266/16-к наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв`язку з очевидною недбалістю, та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

37. 25 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19.

38. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 25 березня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_8

39. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді, член ВРП ОСОБА_8 дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

40. Розглянувши скаргу ОСОБА_1, ВРП прийняла рішення від 28 листопада 2019 року № 3243/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 22 лютого 2019 року № 537/1дп/15-19 "Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".

41. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку, що встановлені її Першою Дисциплінарною палатою у діях судді ОСОБА_1 порушення очевидних і однозначних вимог закону та гарантованих прав особи, з огляду на значний досвід судді, можливість судді дослідити вилучені під час обшуку речі в порядку контролю за проведеною слідчою дією, наявні в матеріалах клопотання дані про статус адвоката ОСОБА_3, дають обґрунтовані підстави для висновку про те, що їх допущено суддею ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості. При цьому, ураховуючи позитивну характеристику судді, високий показник його середньомісячного навантаження під час розгляду клопотання слідчого, грубу недбалість судді щодо допущення низки порушень при застосуванні однозначних і зрозумілих норм кримінального процесуального законодавства, що призвело до порушення основоположних прав людини, ВРП указала, що застосоване Дисциплінарною палатою дисциплінарне стягнення у вигляді попередження є таким, що відповідає принципу пропорційності.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

42. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

43. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

44. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

45. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

46. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

47. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

48. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

49. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

50. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

51. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

52. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

53. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

54. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").


................
Перейти до повного тексту