|
| |
|
|
|
УХВАЛА
27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 175/3546/14-к
Провадження № 13-82зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І.,Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.
перевірила заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року та ухвали Верховного Суду від 12 липня 2018 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК), і на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року вирок залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2018 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровського області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за: ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (в редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
12 та 23 жовтня 2020 року заявник ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду із заявами про їх перегляд у зв`язку з встановленням рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Касьяненко проти України" від 16 липня 2020 року порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Зокрема, заявник просить скасувати вищевказані судові рішення щодо нього, врахувати зміст рішення ЄСПЛ від 16 липня 2020 року у справі "Касьяненко проти України" й констатовані порушення Конвенції, які були допущені судами, та закрити кримінальне провадження.
15 та 26 жовтня 2020 року ці заяви надійшли до Верховного Суду.
Перевіривши наведені у заявах доводи та долучені до них матеріали, Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) вважає, що у відкритті провадження за заявами ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
16 липня 2020 року ЄСПЛ ухвалено остаточне рішення у справі "Касьяненко проти України" (заява № 52234/18), у якому констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо ОСОБА_1, а саме, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження та статті 13 Конвенції щодо відсутності ефективного засобу юридичного захисту в національному органі щодо цих скарг. Заявнику присуджено в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових витрат та інших витрат 3 000 євро.
Мотивуючи ухвалене рішення, ЄСПЛ указав, що тривалість провадження щодо ОСОБА_1 10 років, 10 місяців та 15 днів у трьох інстанціях була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".