У Х В А Л А
26 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/693/18
Провадження № 11-335заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.
розглянула матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним і скасування рішення від 27 квітня 2018 року № 588/ко-18 про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді та
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 27 квітня 2018 року № 588/ко-18 про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 вересня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
20 жовтня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла справа № 9901/693/18 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Згідно із частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як видно зі змісту матеріалів апеляційної скарги, копію оскаржуваної ухвали позивачка отримала 22 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0102930960877, що міститься в матеріалах справи. Отже, останнім днем для подачі апеляційної скарги є 07 жовтня 2020 року, відтак пропуск процесуального строку стався з об`єктивних причин, які не залежали від позивачки.
За таких обставин з огляду на положення процесуального закону клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню на підставі пункту 2 частини другої статті 295 КАС України.
Апеляційна скарга відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 296 КАС України, а тому перешкод для відкриття апеляційного провадження за скаргою немає.
Відповідно до частини третьої статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Оскільки в цій справі предметом апеляційного перегляду є ухвала про закриття провадження у справі, то Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, при цьому фактичні обставини справи в такому випадку не підлягають з`ясуванню та оцінюванню.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.