П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 826/56/18
Провадження № 11-190апп20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Шевченківського районного суду міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (судді Літвіна Н. М., Сорочко Є. О., Федотов І. В.),
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва, що виразилася в невиконанні вимог пункту 16.1.21 розділу 16 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 206 року № 68 (далі - Інструкція), а саме: невиписанні судом виконавчого листа не пізніше трьох днів після набрання вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2012 року в кримінальній справі № 1-339/11 законної сили або після повернення справи з апеляційної інстанції;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у невиконанні вимог пункту 16.1.21 розділу 16 Інструкції, а саме: ненаправленні судом виконавчого листа безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого ОСОБА_2 або за місцезнаходженням його майна;
- стягнути з Шевченківського районного суду міста Києва на його користь
910 825,80 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2012 року у справі № 1-339/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 910 825,80 грн. При цьому відповідачем у порушення вимог пункту 16.1.21 розділу 16 Інструкції не виписаний та не направлений для виконання виконавчий лист у вказаній кримінальній справі. Внаслідок цього на користь позивача не було стягнуто завдану ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 910 825,80 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31 травня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
4. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня
2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва щодо невиконання вимог
пункту 16.1.21 Інструкції в частині невиписання виконавчого листа про відшкодування збитків на користь позивача не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної інстанцій. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог пункту 16.1.21 Інструкції в частині ненаправлення судом виконавчого листа безпосереднього до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого ОСОБА_2 або місцезнаходженням його майна. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Судове рішення мотивовано тим, що на підставі пункту 16.1.21 Інструкції Шевченківський районний суд міста Києва був зобов`язаний виписати виконавчий лист про відшкодування збитків на користь позивача не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної чи касаційної інстанцій та направити цей лист безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого або місцезнаходженням його майна. Однак зазначених дій працівниками апарату суду здійснено не було, що свідчить про протиправну поведінку відповідача та наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
6. У касаційних скаргах позивач та відповідач просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції.
7. Позивач просить при цьому скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити.
8. Зазначає, зокрема, що задоволення заявленої ним позовної вимоги про стягнення коштів забезпечить повне відновлення порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, адже скористатися можливістю примусового виконання вироку суду ОСОБА_1 уже не має можливості, оскільки строк для пред`явлення виконавчого листа сплинув.
9. Відповідач просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не врахував те, що відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент набрання законної сили вироком, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого листа та за заявою стягувача.
10. Відповідач вважає, що суд фактично був позбавлений можливості звернути до виконання вирок в частині стягнення на користь фізичної особи збитків, завданих злочином, шляхом самостійного виготовлення та направлення до виконавчої служби виконавчого листа без участі стягувача - позивача, оскільки такий виконавчий лист був би повернутий суду для звернення у встановленому законом порядку шляхом відмови у відкритті виконавчого провадження
Позиція учасників справи щодо касаційних скарг
11. У відзиві на касаційну скаргу позивача Шевченківський районний суд міста Києва просить залишити касаційну скаргу без задоволення, наводить доводи, близькі за змістом до наведених у своїй касаційній скарзі. Серед іншого, наголошує на тому, що позивач не вчиняв жодних дій для звернення вироку суду до виконання, зокрема, не звертався ані до суду із заявою про видачу виконавчого листа, ані до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, хоча про рух справи та набрання вироком законної сили був обізнаний вчасно.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в неоскаржуваній позивачем частині - без змін. Позивач наводить доводи, близькі за змістом до викладених у його касаційній скарзі, та зазначає, зокрема, про те, що ані Кримінальним процесуальним кодексом України, ані Законом України "Про виконавче провадження" не було врегульовано порядок дій потерпілого в разі задоволення судом його цивільного позову в рамках кримінального провадження, зокрема, не було передбачено право на отримання виконавчого листа, а в суду - обов`язку його видачі за заявою особи, цивільний позов якої задоволено.
13. Позивач наголошує, що виключно Інструкцією був передбачений алгоритм дій щодо видачі виконавчого листа, який посадовими особами суду був протиправно невиконаний, що призвело до порушення прав позивача.
Рух касаційної скарги
14. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами
від 05 грудня 2018 року та від 06 грудня 2018 року відкрив касаційні провадження в цій справі, а ухвалою від 30 квітня 2020 року призначив справу до розгляду.
15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 18 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
16. Таке рішення колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі
Верховного Суду мотивувала необхідністю відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17.
17. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Галицького районного суду міста Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, дійшла висновків про те, що всі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом (як адміністративним, так і цивільним). Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
18. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що така позиція Великої Палати Верховного Суду не враховує того, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у справі № 761/25724/17 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання на підставі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 31 грудня 2012 року, а процедури оскарження бездіяльності суду в таких випадках діючим законодавством не передбачено. Колегія суддів зауважила, що у справі № 462/32/17 у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду не висловлювалися застереження про те, що в цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
19. Відтак суд дійшов висновку про те, що, беручи до уваги особливі обставини справи, відсутність процедури щодо оскарження порушеного права та бездіяльності суду, наслідком яких є порушення права позивача на доступ до суду та ефективний правовий захист, та у зв`язку з відсутністю в позивача альтернативного способу правового захисту, з метою реалізації його права за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є підстави при розгляді цієї справи відступити від правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 1340/6148/18, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17.
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 липня 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2012 року в кримінальній справі № 1-339/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року, зокрема, частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1
910 825 грн 80 коп.
22. Як зазначено позивачем, він, не будучи обізнаним з порядком звернення вироку до виконання, очікував відшкодування завданих збитків засудженим ОСОБА_2, однак після звільнення з місця відбування покарання ОСОБА_2 відмовився від відшкодування шкоди з огляду на неотримання позивачем виконавчого листа.
23. 04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
24. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня
2017 року у справі № 761/25724/17 відмовлено в задоволенні цієї заяви позивача.
25. Вважаючи свої права порушеними бездіяльністю відповідача, яка виразилась у невиконанні відповідачем вимог Інструкції та невидачі виконавчого листа, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
28. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.