Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
Пророка В. В., Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б., Яновської О. Г.
справа № 440/3831/18 (провадження № 11-55 апп 20)
30 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, і постановою від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу задовольнила, скасувала постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, а справу направила для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, погодилася із доводами, викладеними ОСОБА_1 , у його касаційній скарзі з приводу того, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі, вважаючи, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
2. Свою позицію Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала тим, щов рамках кримінального провадження рішення, дії або бездіяльність установи та/або посадових осіб, які здійснюють конвоювання від місця відбування покарання або тримання під вартою до суду, оскаржити неможливо, оскільки органи та/або посадові особи, що безпосередньо здійснюють конвоювання, не є суб`єктами досудового розслідування та підготовчого провадження, а оскарження дій, рішень чи бездіяльності адміністрацій установ попереднього ув`язнення відбувається в рамках адміністративного судочинства в силу прямих приписів статей 537 та 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
3. Зі змісту позову убачається, що предметом спору в цій справі є оскарження дій Головного управління Національної поліції у Полтавській області ( далі - ГУ НП у Полтавській області) під час здійснення конвоювання позивача.
4. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відповідач має статус суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, а характер правовідносин, що виникли між позивачем та ГУ НП у Полтавській області в деякій мірі можна розцінювати як правовідносини підпорядкування і влади, адже дії, які оскаржує позивач, вчинені відповідачем під час виконання ним своїх владних функцій, і хоча ці правовідносини не побудовані на безпосередній підпорядкованості їх учасників, однак не передбачають диспозитивної поведінки позивача.
5. У контексті закріпленого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року ( далі - Конвенція) та Конституцією України безумовного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого владного суб`єкта реалізацією позивачем визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції.
6. Однак, КАС України має вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема, такий перелік визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
7. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно?правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
8. Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України). Положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та
їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.
9. Стаття 24 КПК України визначає забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
10. Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
11. Відповідно до статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
12. Таким чином, установивши, що з певних причин особа тримається під вартою в будь-якому органі державної влади в межах територіальної юрисдикції суду, слідчий суддя з метою забезпечення прав та законних інтересів затриманої особи, яка звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, вправі постановити ухвалу, зобов`язавши таким чином будь-який орган державної влади, службову особу чи державну установу, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, забезпечити додержання прав такої особи.
13. Відповідно до частини другої статті 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд визначає дату та місце проведення судового розгляду.
14. В преамбулі наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68 прямо вказано, що Інструкція з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, (далі - Інструкція) затверджується відповідно до КПК України та з метою організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, дотримання законності, забезпечення надійної охорони під час проведення судових засідань та в перервах між ними.
15. Відповідно до пункту 19 Інстру