Постанова
іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 927/2891/20
провадження № 51-3536км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року.
Зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, та зобов`язання вчинити певні дії.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2020 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року як помилково відкрите.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування оскаржених ухвал та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На його думку суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)2020 у справі № 3-180/2018(1644/18), дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, провадження - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В своїх доводах прокурор зазначив про те, що суд апеляційної інстанції на підставі рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) мав розглянути апеляційну скаргу та ухвалити відповідне судове рішення.
Інші учасники провадження були належним чином повідомлені про день та час судового засідання, проте не з`явились для особистої участі в ньому. Заяв та клопотань про відкладення судового розгляду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому вимога ОСОБА_1 про скасування ухвали слідчого судді відповідно до ст. 310, ч. 4 ст. 424 КПК не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про незаконність ухвали Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2020 року колегія суддів виходить з наступного.
Обмеження прав і свобод людини і громадянина, як зазначив Конституційний
Суд України в рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Висловлена правова позиція згодом була деталізована у рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015. Згідно з Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду (в чинній на той час редакції п. 8ч. 3 ст. 129 Основного Закону України). Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
На день постановлення ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 28 квітня 2020 року обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду було встановлене у ч. 3 ст. 307 КПК. Відповідно до змісту зазначеної норми ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.