|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 751/8824/17
провадження № 51 - 3147 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М ., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
виправданої ОСОБА_1,
захисника Бабинця С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Беликова Філіпа Юрійовича на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270010000260 від 20 жовтня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Сосниця Чернігівської області, яка згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та виправдано. Вирішено питання щодо речових доказів. Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.
Згідно з цим вироком, органами досудового розслідування було висунуто обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що обіймаючи з 01 квітня 2014 року посаду оператора заправних станцій ТОВ "Компанія "Чернігів-Автогаз" і, будучи допущеною до виконання робіт з касовим реєстратором розрахункових операцій та матеріально відповідальною особою, в період з 01 червня 2015 року по 05 вересня 2015 року, знаходячись на робочому місці оператора АГНКС, за адресою: м. Чернігів, вул. Робоча, 6, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнила ввірене їй майно (грошові кошти) ТОВ "Компанія "Чернігів - Автогаз" на загальну суму 527 809,95 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки апеляційний суд не перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора та не надав їм оцінку. Зазначає, що належним чином не було перевірено та не спростовано доводи прокурора щодо недопустимості висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, у зв`язку із допущеними порушеннями при її проведенні, а також того, що жодне з поставлених питань не входило до компетенції експертів. Апеляційний суд визнав недостовірним доказом дані комерційного обліку реалізованого газомоторного палива без перевірки цього доказу як окремо, так і у сукупності з іншими доказами. Крім того, не мотивував чому не врахував доводи прокурора щодо формування даних звітів "Реалізація по ТР кранам".
У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_1 - адвокат Бабинець С. П. просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що в тексті самої касаційної скарги взагалі не зазначено, в чому полягає незаконність вироку та ухвали, доводи на її обґрунтування, на підставі яких можна було б зробити висновок, що постановляючи вирок суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не зазначено, який саме закон необхідно було застосувати. Зазначає, що під час судового розгляду було встановлено і не спростовано жодним доказом той факт, що згідно бухгалтерських звітів та документів на підприємстві ТОВ "Компанія "Чернігів-Автогаз" відсутня будь-яка нестача грошових коштів, сировини або готової продукції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Титаренко Ю. О. касаційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Виправдана ОСОБА_1 та захисник Бабинець С. П. заперечували проти касаційної скарги прокурора, та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_1, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі прокурор навів доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги.
Всі доводи апеляційної скарги прокурора були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.
Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, об`єктивно дослідивши обставини кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення та докази сторін, у чіткій відповідності до вимог п. 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 374; п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України зробив правильну юридичну оцінку та ухвалив рішення про виправдання ОСОБА_1 за недоведеністю того, що в її діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На думку апеляційного суду, судом першої інстанції ретельно та об`єктивно були перевірені докази обвинувачення стосовно ОСОБА_1, що були надані на підтвердження її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, шляхом допиту обвинуваченої, свідків, спеціалістів, експертів та дослідження доказів. Ухвалений виправдувальний вирок вмотивований відповідно до вимог ст. 370, п. 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України. З такими висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.