Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 493/2604/18
Провадження № 51 - 2074 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Рибачук Г.А.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Бєжанової А.В.
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160230000523 від 24 вересня 2018 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Єщенко Н.В. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Балтського районного суду Одеської області від 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 24 вересня 2018 року по 26 вересня 2018 року.
Скасовано арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 24 вересня 2018 року приблизно о 21 годині в стані алкогольного сп`яніння в місті Балта Одеської області по вулиці Любомирській поблизу ресторану "Зарен" з метою незаконного заволодіння транспортним засобом став погрожувати неповнолітньому ОСОБА_2 застосуванням кухонного ножа, приставивши лезо цього ножа до живота ОСОБА_2, та вимагати, щоб останній залишив свій мопед "Honda DIO AF 34" з ключем від замка запалення. Сприймаючи дії ОСОБА_1 як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, ОСОБА_2 відійшов від мопеда, після чого ОСОБА_1 сів за кермо вказаного мопеда вартістю 7500 грн., проте злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були виявлені та припинені перехожими, які прийшли на допомогу потерпілому.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури Темного В.І. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`якістю призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання. Вважає необґрунтованим висновок судів щодо можливості перевиховання ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів за умови застосування до нього ст. 75 КК України, а ухвалу про залишення вироку без зміни такою, що не відповідає ст.ст. 370, 419 КПК України, оскільки в ній, на думку прокурора, не зазначено підстав, з яких апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст. 52 ч. 1 КПК України апеляційний розгляд відбувся без участі захисника, що відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 4 КПК України є підставою для скасування ухвали.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
В судовому засіданні захисник Бєжанова А.В. касаційну скаргу щодо м`якості покарання вважала необґрунтованою, а здійснення апеляційного розгляду без захисника - істотним порушенням вимог закону.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 3 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.