Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
місто Київ
справа № 2-1632/07
провадження № 61-5468св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Херсоноптторг",
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання укладеним договору, визнання права власності.
В обґрунтування позову посилалася на те, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Херсоноптторг"
(далі - ТОВ "Херсоноптторг") досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу майна, з її боку була пропозиція сплатити вартість майна та оформити документи у нотаріальній конторі. Відповідач у подальшому ухилявся від укладення договору у нотаріальні формі.
У січні 2007 року ТОВ "Херсоноптторг" подано зустрічний позов про визнання права власності на майно.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірне майно, право власності на яке позивач за первинним позовом просила визнати за нею, належить підприємству на підставі свідоцтва про власність від 08 серпня 1995 року. Позивач не визнає право власності на спірне майно за відповідачем, а тому товариство змушене звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зустрічний позов ТОВ "Херсоноптторг" задоволено. Визнано за ТОВ "Херсоноптторг" право власності на майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: літ. "Е" склад, площею забудови 380, 6 кв. м; літ. "Ж" склад, площею забудови 390, 9 кв. м; літ. "З" прохідна, площею забудови 33, 9 кв. м; літ. "Л" бойлерна, площею забудови 125, 0 кв. м; літ. "К-2" навіс, площею забудови 493, 5 кв. м; літ. "К-3" навіс, площею забудови 227, 1 кв. м; літ. "К-6" навіс, площею забудови 62, 3 кв. м; літ. "К-7" навіс, площею забудови 150, 2 кв. м; літ. "К-8" сарай, площею забудови 57, 8 кв. м; літ. "М" сарай, площею забудови 16, 9 кв. м; літ. "Н2" виробнича будівля, площею забудови 184, 5 кв. м; літ. "Н" тамбур, площею забудови 5, 7 кв. м; літ. "О" склад, площею забудови 121, 4 кв. м; літ. "О-1" сарай, площею забудови 13, 2 кв. м; літ. "О-2" сарай, площею забудови 14, 2 кв. м; літ. "И" туалет, площею забудови 8, 3 кв. м; літ. "Й" склад, площею забудови 65, 3 кв. м; літ. "П" склад, площею забудови 74, 8 кв. м; літ. "Р" склад, площею забудови 440, 6 кв. м; літ. "Р-1" тамбур, площею забудови 31, 0 кв. м; літ. "С" сарай, площею забудови 9, 0 кв. м; літ. "Т" склад, площею забудови 206, 9 кв. м; літ. "Т-1" склад, площею забудови 314, 0 кв. м; літ. "Т-2" склад, площею забудови 122, 0 кв. м; літ. "Т-3" склад, площею забудови 34, 8 кв. м; літ. "Ф" контора, площею забудови 81, 7 кв. м; літ. "Ф-1" контора, площею забудови 216, 0 кв. м; літ. "У" сарай, площею забудови 26, 6 кв. м.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, виходив із відсутності передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини. Оскільки ОСОБА_1 подано позов про визнання укладеним договору купівлі-продажу, зобов`язання передати майно та визнання права власності на нього, суд дійшов висновку про те, що таким чином оспорюється право власності ТОВ "Херсоноптторг", це свідчить про порушення права власності, та з цих підстав задовольнив зустрічні позовні вимоги.
ОСОБА_2 , який не брав участі у розгляді справи, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси, у квітні 2018 року звернувся до Апеляційного суду Херсонської області із апеляційною скаргою, просив рішення суду першої інстанції скасувати у частині задоволення зустрічного позову, ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у зустрічному позові.
Апеляційна скарга обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_2 є власником частини цілісного майнового комплексу, право власності на яку за оспорюваним судовим рішенням перейшло до відповідача.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2007 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня винесення оскаржуваного рішення особою, яка не брала участі у справі та рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 суд першої інстанції не ухвалював, питання щодо його прав не вирішував, а отже ОСОБА_2 не є особою, що має право на оскарження рішення суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, керувався тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що у договорі, який наданий заявником, не зазначено, яку конкретно виокремлену частку нерухомого майна становлять придбані ОСОБА_2 559, 4 кв. м та 40, 0 кв. м у адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак апеляційний суд, не перевіривши доводи ОСОБА_2 про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням, дійшов передчасного висновку про поширення на останнього наслідків пропуску річного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2007 року закрито.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2007 року за ТОВ "Херсоноптторг" визнано право власності на нерухомі об`єкти, які відповідно до свідоцтва про право власності належали ТОВ "Херсоноптторг", за винятком об`єктів, які були продані ОСОБА_2 . До переліку майна, на яке визнано право власності за відповідачем, не включені об`єкти нерухомості, які були відчужені ОСОБА_2 за договором від 09 жовтня 2006 року, а саме: адмінбудівля літ. "А", загальною площею 559, 4 кв. м, санвузол літ. "Б", площею забудови 40, 0 кв. м. Отже оскаржуваним рішенням суду права, інтереси та (або) обов`язки заявника не вирішувалися. Будь-яких обставин, нових правовідносин, які б могли вплинути на права чи обов`язки ОСОБА_2 як власника адмінбудівлі та санвузла та ТОВ "Херсоноптторг", зазначеним рішенням суду не встановлено. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням зроблено висновок, що ТОВ "Херсоноптторг" є єдиним власником цілісного майнового комплексу, не відповідають дійсності, оскільки у тексті рішення суду такі висновки відсутні. Як встановлено під час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_2 на час звернення з апеляційною скаргою на рішення суду вже відчужив належні йому адмінбудівлю та санвузол.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що оскаржуваним рішенням визнано право власності на об`єкти майнового комплексу, власником частини якого він є. На підтвердження своїх доводів надав до суду апеляційної інстанції договір купівлі-продажу від 09 жовтня 2006 року, укладений між ТОВ "Херсоноптторг" та заявником, відповідно до умов якого він придбав частину майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : адмінбудівлі літ. "А", загальною площею 559, 4 кв. м, санвузол літ. "Б", площею 40, 0 кв. м. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що відповідно до наявних матеріалів суд визнав право власності за відповідачем на те нерухоме майно, яке належить іншим особам, зокрема, склад літ. "Е", склад літ. "Ж", прохідна літ. "З", бойлерна літ. "Л", тамбур літ. "Н", сарай літ. "М".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.