Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 360/53/18
провадження № 61-1611св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Чернілевський Віталій Григорович, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні господарською будівлею.
Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року на підставі рішення Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, площею 0,07 га, яка входила до складу земельної ділянки, площею 0,12 га, без визначення меж цієї ділянки з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку. Ця земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 та перебувала у власності місцевої територіальної громади.
14 травня 2013 року ОСОБА_4 подарував позивачам 21/25 частини (кожному по 21/50 частини) житлового будинку АДРЕСА_2 . У складі подарованого будинковолодіння перебувала літня кухня літ. "В", що підтверджується технічним паспортом будинковолодіння від 1987 року.
ОСОБА_3 на свій розсуд визначила межі земельної ділянки, площею 0,07 га, відгородивши її парканом таким чином, що належна позивачам літня кухня літ. "В" опинилась на її території, доступу до літньої кухні позивачі не мають.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у доступі до належної їм на праві власності літньої кухні літ. "В", яка розташована на земельній ділянці на АДРЕСА_1, та визнати за ними право користування вказаною літньою кухнею.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перешкоди у користуванні літньою кухнею літ. "В" на АДРЕСА_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право власності позивачів на спірну літню кухню літ. "В" підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування від 14 травня 2013 року, укладеним ними з ОСОБА_4, і підлягає захисту на підставі статей 319, 391 ЦК України. Відповідач ОСОБА_3, звівши паркан, відгородила доступ позивачам до належної їм на праві власності літньої кухні.
У задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачами права користування вказаною літньою кухнею відмовлено з огляду на те, що вони такого права не позбавлялись.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Чернілевський В. Г., просить суд скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 121 ЗК України та статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не врахували, що ОСОБА_3 побувала новий сарай на місці літньої кухні, питання про усунення перешкод у користуванні якою порушують позивачі. Всупереч положень статті 77 ЦПК України суди не врахували пояснення свідків та інші наявні у матеріалах справи докази на підтвердження факту законності відведення сільською радою земельної ділянки ОСОБА_3 . Вирішуючи указаний спір, суди не врахували практику Європейського суду з прав людини щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Чернілевський В. Г., строк на касаційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 554/5966/18 із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні господарською будівлею призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року було зупинено дію рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу позивачі до суду не подавали.
Фактичні обставини справи
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 березня 2000 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Пікущою Г. Д. за реєстровим № 306, ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_4 21/25 частини жилого будинку на АДРЕСА_1 з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що становить 104,9 кв. м від загальної площі жилого будинку (а. с. 6).
Встановлено, що інша частина будинку за вказаною адресою належить на праві власності ОСОБА_6 .
Указаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,12 га.
Відповідно до технічного паспорту будинковолодіння від 30 жовтня 1987 року на АДРЕСА_1 розташовані: жилий будинок літ. "А", літня кухня-сарай літ. "В"; сарай літ. "Г", "Ж", "П", туалет літ. "Д"; гараж літ. "К", накриття літ. "Р", "С", "Т", колодязь № 1, огорожа № 2-7, сарай літ. "М" та гараж літ. "Л" (а. с. 10-14).
Відповідно до рішення одинадцятої сесії п`ятого скликання Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 26 жовтня 2007 року, із земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у власності місцевої територіальної громади, ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 700 кв. м, (0,07 га) з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку (а. с. 42).
Встановлено, що з метою виділення земельної ділянки, площею 0,07 га, на АДРЕСА_1, відповідачка звела паркан таким чином, що літня кухня-сарай літ. "В" знаходиться у її володінні.
Згідно з договором дарування від 14 травня 2013 року, укладеним між ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, з другої сторони, посвідченим приватним нотаріусом Король Л. А. за реєстровим № 1159, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні йому 21/25 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель на АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Відповідно до цього договору об`єкт нерухомості, 21/25 частини якого є предметом договору дарування, складається з таких об`єктів: житловий будинок літ. "А", літня кухня-сарай літ. "В", сарай літ. "Г", "Ж", "П", туалет літ. "Д"; гараж літ. "К"; накриття літ. "Р", "С", "Т", колодязь № 1, огорожа № 6-7.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 69).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.