Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 727/827/18
провадження № 61-2358св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,Стрільчук В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", Міністерство охорони здоров`я України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року у складі судді Літвінової О. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Кулянда М. І., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого державного навчального закладу України "Буковинський державний медичний університет" (далі - ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет"), Міністерство охорони здоров`я України про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він з вересня 2008 року обіймав посаду заступника начальнику відділу кадрів у Буковинському державному медичному університеті.
Наказом ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" від 15 грудня 2017 року №421-к його було звільнено з роботи з 31 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату.
Позивач вказував, що його звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства України, оскільки не було виробничої необхідності для реального скорочення штату, не було запропоновано всі інші посади, які були вакантні на день його звільнення. Відповідачем не було враховано те, що ним виконуються обов`язки присяжного строком до 28 жовтня 2019 року.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним звільнення з посади заступника начальника відділу кадрів ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" з 31 грудня 2017 року у зв`язку із скороченням штату, поновити його на зазначений посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розірі 132 794,07 грн, моральну шкоду в сумі 36 820,00 грн (двадцять мінімальних прожиткових мінімумів), судові витрати у вигляді правничої допомоги в розмірі 8 369,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" при звільненні позивача дотримані усі вимоги трудового законодавства щодо звільнення особи у зв`язку із скороченням штату працівників, а саме статті 40, 43, 49-2 КЗпП України. Судом враховано, що у відповідача були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача та на які його можливо було б перевести за його згодою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2018 року залишене без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим фактичним обставинами та узгоджується з усталеною практикою у таких правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, залишено поза увагою те, що відповідачем ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" при звільненні позивача не було додержано вимог статті 49-2 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі, а також одночасно з попередженням позивача про майбутнє звільнення не запропоновано іншої роботи на тому самому підприємстві.
Заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що відповідачем ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" не було враховано, що ним виконуються обов`язки присяжного цього ж суду строком до 28 жовтня 2019 року.
Також заявник у касаційній скарзі наводить аргументи порушення судом першої інстанції правил підсудності під час розгляду справи, враховуючи те, що позивач на час розгляду справи був присяжним Шевченківського районного суду м. Чернівці.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У травні 2019 року від Міністерства охорони здоров`я України засобом поштового зв`язку на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
У травні 2019 року від ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" засобом поштового зв`язку на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до наказу від 05 грудня 2000 року №181-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу в Буковинську державну медичну академію на посаду інспектора відділу кадрів.
У 2005 році Буковинська державна академія реорганізована в Буковинський державний медичний університет.
Наказом від 26 серпня 2008 року № 120-к позивача було переведено на посаду заступника начальника відділу кадрів Буковинський державний медичний університет.
19 жовтня 2017 року наказом ВДНЗ "Буковинський державний медичний університет" № 349-к виведено посаду заступника начальника відділу кадрів - 1,0 ставка; введено посаду провідного фахівця відділу кадрів - 1,0 ставка.
Наказом від 15 грудня 2018 року № 421-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 31 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.