Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 543/425/18
провадження № 61-3518св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - ГУ ПСЗН Полтавської ОДА), на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, ОСОБА_4 як особу з інвалідністю внаслідок війни І групи було забезпечено автомобілем марки "Сенс" ТF698 К-20, 2012 року виготовлення, колір червоний, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2, на пільгових умовах з оплатою 7 % вартості автомобіля, з правом передачі керування автомобілем відповідачу ОСОБА_1, який є сином ОСОБА_4, без права продажу, дарування та передачі керування іншій особі.
Позивач вказує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, вищевказаний автомобіль залишився у користуванні відповідача. Разом із тим, згідно Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19 липня 2006 № 999, автомобіль за певних умов може залишатися члену сім`ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю.
Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 не має законних підстав для набуття права на вказаний автомобіль, оскільки він не був зареєстрований із батьком на час смерті останього за однією адресою.
Виходячи з того, що відповідач не бажає повертати автомобіль добровільно, позивач звернувся до суду з цим позовом та прохав вилучити у повному комплекті автомобіль марки "Сенс" ТF698 К-20, 2012 року виготовлення, колір червоний, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_4 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , передавши його на користь Держави в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що сама по собі причина (відсутність спільної реєстрації батька і сина за однією адресою) відмови позивача відповідачу в реалізації його права на спірний автомобіль за обставин, встановлених судом (фактичне спільне проживання за однією адресою) є незаконною, і не може бути прийнята судом як обставина, внаслідок якої позов підлягає задоволенню.
Не погодившись з таким рішенням, Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 рокуапеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації задоволено.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння задоволено.
Вилучено у повному комплекті автомобіль "Сенс" ТF698К-20, 2012 року випуску, колір червоний, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1, передавши його на користь Держави в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не виконано умов, за наявності яких він би отримав право на переоформлення автомобіля після смерті батька інваліда, яким отримано автомобільвід держави безкоштовно.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
13 травня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому позивач просить суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
08 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 18 серпня 2004 року ОСОБА_4 як особу з інвалідністю першої групи було взято на облік в Головному управлінні праці та соціального захисту для безкоштовного першочергового забезпечення автомобілем у модифікації зі звичайним керуванням та правом передачі керування члену сім`ї.
Відповідно до поданої заяви ОСОБА_4 від 05 жовтня 2012 року він був забезпечений автомобілем "Сенс" НОМЕР_3, з правом передачі керування сину - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 фактично проживали за однією адресою, проте, зареєстровані, на момент смерті особи, якій надавався спірний автомобіль, у передбаченому законом порядку разом не були .
Листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 26 вересня 2017 року № 02.1-19/5395 відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність вирішення питання перереєстрації чи повернення вказаного автомобіля.
ОСОБА_1 звертався із заявою про бажання залишити транспортний засіб собі, як члену сім`ї, який постійно проживав разом з інвалідом ОСОБА_4 та про надання рахунку для сплати вартості автомобіля. При цьому, Управління соціального захисту населення Оржицької обласної державної адміністраціїповідомило, що не має законних підстав для перереєстрації спірного автомобіля на ОСОБА_1, оскільки на момент смерті батька він не був зареєстрований за місцем його проживання.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.