Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 522/9583/16-ц
провадження № 61-22443св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "КБ "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № OD30AE00000394, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 19 514,77 дол. США на термін до 26 червня 2012 року.
У забезпечення виконання зобов`язання за цим договором між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір поруки, з кожним окремо.
Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 19 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 63 605,74 дол. США, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 1 620 674,26 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 63 605,74 дол. США, що еквівалентно 1 620 674,26 грн, за кредитним договором № OD30AE00000394 від 27 червня 2007 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів. Суд, врахувавши, що банк звернувся до поручителя з позовом із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року рішення місцевого суду в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.
У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про повернення кредитних коштів, поновити який банк не просить, тому, враховуючи заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд застосував наслідки спливу позовної давності і відмовив у позові у цій частині.
Справа в частині позовних вимог АТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості не була предметом апеляційного перегляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що оскільки суд першої інстанції здійснив розгляд справи у заочному порядку, то відповідно рішення місцевого суду у цій справі мало бути оскаржено відповідачем ОСОБА_4 шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції, а не шляхом подання апеляційної скарги.
На думку заявника, в Одеського апеляційного суду були відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, оскільки останнім було порушено порядок оскарження рішення суду першої інстанції.
Також зазначив, що апеляційний суд належним чином не встановив початок перебігу позовної давності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
02 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 27 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № OD30AE00000394, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 19 514,77 дол. США на термін до 26 червня 2012 року.
Відповідно до умов кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, відповідач ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісію, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору сторони погодили, що банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 27 червня 2007 року до 26 червня 2012 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 19 514,77 дол. США.
В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № OD30AE00000394 між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з кожним окремо, 27 червня 2007 укладено договори поруки за № 0394/Р1.
ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого станом на 19 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 63 605,74 дол. США, з яких: 10 324,45 дол. США - заборгованість за кредитом; 18 522,58 дол. США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 747,63 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 34 011,08 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.