Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 202/3772/19
провадження № 61-9126св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит припиненою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати припиненою з 09 вересня 2010 року додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 22 лютого 2008 року № DNUHGI0000003608, укладену між ним і Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 22 лютого 2008 року між ним і банком укладений договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000003608. 09 вересня 2008 року між сторонами укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит, згідно з умовами якої банк зобов`язався надати позичальникові, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1, кредит у розмірі 32 938,74 дол. США, дата остаточного повернення кредиту - 22 лютого 2018 року.
09 вересня 2010 року, 25 лютого 2013 року та 03 серпня 2016 року на адресу позивача банк направляв письмові вимоги № 3173408354, № 30/1.0/2-339 і № 10 відповідно, про повернення на підставі статті 1050 ЦК України кредиту в повному обсязі, процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з для отримання вимоги.
Оскільки письмовою вимогою від 09 вересня 2010 року кредитор змінив строк дії договору, періодичності платежів та сплати процентів за користування кредитом, тому кредитний договір припинив свою дію.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 29 жовтня 2019 рокув задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правових підстав для визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит припиненою з 09 вересня 2010 року немає, оскільки направлення кредитором письмової вимоги про дострокове погашення кредиту та сплату інших платежів, встановлених договором, лише змінив строк виконання боржником зобов`язання, але не припинив правовідносин сторін за договором.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 травня 2020 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи і надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 15 червня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2019 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди застосували норму матеріального права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного Великою Платою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що правових підстав для визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит припиненою з 09 вересня 2010 року немає, оскільки направлення кредитором письмової вимоги про дострокове погашення кредиту та сплату інших платежів, що передбачені договором, лише змінює строк виконання боржником зобов`язання, але не припиняє правовідносин сторін за договором, тобто не припиняє строк дії договору, який визначений сторонами до повного виконання зобов`язання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
01 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 лютого 2008 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000003608, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 151 500,00 грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, а також інших платежів у порядку та на умовах, визначених цим договором, кінцевим строком повернення - 22 лютого 2038 року.
09 вересня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 22 лютого 2008 року № DNUHGI0000003608, за умовами якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 32938,74 дол. США зі сплатою 1,17 % на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, строком з 09 вересня 2008 року до 22 лютого 2018 року. Згідно з додатковою угодою станом на 09 вересня 2008 року залишок заборгованості за договором про іпотечний кредит від 22 лютого 2008 року № DNUHGI0000003608 становить 154 482,70 грн, що еквівалентно 32 938,74 дол. США.
Оскільки позивач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, 09 вересня 2010 року банк направив йому письмові вимоги про повернення суми кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій та попередив про намір звернути стягнення на предмет застави (іпотеки).
Письмові повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором також були направлені банком на адресу ОСОБА_1 25 лютого 2013 року та 03 серпня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;