Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 686/9606/18
провадження № 61-6212св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Тамара Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Тамара Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за касаційною скаргою адвоката Воронкова Володимира Олексійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що 26 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_4 750 000 грн, строком повернення до 01 листопада 2016 року, що підтверджується розпискою та заявою ОСОБА_4 .
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 умов договору позики, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 вересня 2017 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнено 984 368,26 грн боргу.
Під час виконання рішення суду позивачу стало відомо про укладення 21 жовтня 2014 року на забезпечення належного виконання умов договору позики від 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 грошових зобов`язань перед іпотекодержателем за договором позики від 21 жовтня 2014 року, 19 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу іпотечного майна, тобто через місяць після закінчення строку повернення грошових коштів за договором позики від 26 грудня 2015 року.
Такий договір позивач уважає фіктивним, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а лише про людське око, для виду, аби не повертати йому коштів за договором позики.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 01 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 18 березня 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області рішенням від 01 жовтня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування судом першої інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 30 березня 2020 року, адвокат Воронков В. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_4 , маючи свідомий намір ухилитися від виконання грошових зобов`язань, ще на час укладення договору позики від 26 грудня 2015 року шляхом укладення договору іпотеки, за допомогою ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вивів з приватної власності спірну квартиру після закінчення терміну повернення грошових коштів за договором позики від 26 грудня 2015 року.
Спірну квартиру продано за заниженою ціною, у разі її реалізації за реальною ринковою вартістю, навіть після забезпечення грошових зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_3, повинні були залишитися грошові кошти у розмірі не менше 273 801 грн для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи та не врахував звіт ТОВ "ПРОСКУРІВ-ЕКСПЕРТ" про оцінку спірного майна.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, проігнорував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
18 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Спірна квартира вибула з власності ОСОБА_4 29 липня 2016 року на підставі договору іпотеки, укладеного 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким забезпечувалося виконання грошового зобов`язання за договором позики, укладеним між ними 21 жовтня 2014 року зі строком повернення до 21 квітня 2015 року.
В свою чергу, договір позики між позивачем та ОСОБА_4, укладений 26 грудня 2015 року строком виконання до 01 листопада 2016 року, тобто після укладання між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору позики та договору іпотеки, яким забезпечувалося виконання грошових зобов`язань ОСОБА_4 . Крім того, вибуття квартири з власності ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відбулося до строку повернення коштів за договором позики, укладеним між позивачем та ОСОБА_4, який не був забезпечений жодними зобов`язаннями, не існувало також на час набуття права власності ОСОБА_3 так і на час укладання оспорюваного договору жодного рішення суду які свідчили б про наявність у ОСОБА_4 невиконаних грошових зобов`язань.
Вважає твердження позивача про те, що відповідачі порушили його законне право на реалізацію квартири, яка є предметом договору купівлі-продажу в зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх грошових зобов`язань за договором позики, укладеним між ним та позивачем 26 грудня 2015 року, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
28 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 жовтня 2014 року на забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов`язань за договором позики від 21 жовтня 2014 року, укладеним з ОСОБА_3, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
26 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 отримав позику в розмірі 750 000 грн, що становить еквівалент 30 000 дол. США, зі строком повернення до 01 листопада 2015 року.
26 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лучковської Т. М. з проханням передати ОСОБА_4 заяву про виконання умов договору позики від 21 жовтня 2014 року, строк виконання якого настав 21 квітня 2015 року, яку ОСОБА_4 особисто отримав 27 червня 2016 року.
29 липня 2016 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Т. М. видала свідоцтво, яким посвідчила, що нею 24 червня 2016 року передано ОСОБА_4 заяву ОСОБА_3 про повернення йому протягом 30-ти денного строку 727 638 грн боргу, у випадку невиконання ОСОБА_4 вимоги, ОСОБА_3 буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим договором від 21 жовтня 2014 року.