Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 758/14151/17
провадження № 61-16061св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
представник відповідача - Тузова Владислава Олександрівна;
третя особа (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") третя особа - ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2009 року у м. Севастополі Автономної Республіки Крим між ОСОБА_3 та
ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") та додаткову угоду, за яким ОСОБА_3 вніс на депозит грошові кошти у розмірі 345 170 грн 23 коп. строком на 12 місяців з можливістю поповнення вкладу, автоматичної пролонгації, дострокового розірвання.
15 жовтня 2017 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги, за яким останній відступив йому право вимоги до ПАТ КБ "Приватбанк" щодо виконання грошових зобов`язань за вказаним вище договором банківського вкладу у розмірі 4 061 920 грн
23 коп., які складаються із суми вкладу та суми процентів по вкладу, нарахованих станом на 15 жовтня 2017 року. Отже, він набув прав кредитора банку.
Посилався на те, що 15 жовтня 2017 року первісний кредитор передав йому за актом приймання-передачі документи, які підтверджують право вимоги до боржника, підстави його виникнення і суму, а саме: договір банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року, додаткову угоду від 16 березня 2009 року, виписку з депозитного рахунку від 03 вересня 2014 року, розрахунок процентів та загальної суми заборгованості станом на 15 жовтня 2017 року.
19 жовтня 2017 року ОСОБА_3 повідомив банк про відступлення права вимоги, направив примірник договору відступлення права вимоги та просив банк виплатити суму вкладу та проценти на користь нового кредитора. Аналогічну заяву направив банку і позивач, проте банк суму вкладу та проценти не виплатив.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року у розмірі 4 061 920 грн
23 коп., з яких: сума вкладу у розмірі 2 469 253 грн 43 коп., нараховані відсотки у розмірі 1 592 666 грн 80 коп.
У січні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" пред`явило до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Зустрічний позов мотивовано тим, що право вимоги ОСОБА_3 до банку згідно з пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги від 15 жовтня 2017 року підтверджувалося договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року; додатковою угодою від 16 березня 2009 року; квитанцією від 16 березня 2009 року № 146977431 про внесення суми вкладу; випискою з депозитного рахунку від 03 вересня 2014 року та розрахунком процентів і загальної суми заборгованості станом на 15 жовтня 2017 року. Проте, вказані документи за своєю формою не підтверджують існування правовідносин між банком і первісним кредитором та не підтверджують право вимоги ОСОБА_3 до банку у розмірі 4 061 920 грн 23 коп., оскільки оригінали вказаних документів не були надані до суду, виписка з депозитного рахунку датована 03 вересня 2014 року, коли Кримська філія ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим вже не здійснювала банківських операцій, так як 02 червня 2016 року діяльність відокремлених підрозділів Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" було фактично припинено. Посилаючись на статті 514, 517 ЦК України, банк вказував, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, а позивач не довів існування договірних відносин між банком
і ОСОБА_3 та те, що останній дійсно мав право вимоги до банку у розмірі 4 061 920 грн 23 коп.
Ураховуючи викладене, посилаючись на статті 203, 215 ЦК України,
ПАТ КБ "Приватбанк" просило суд визнати договір відступлення права вимоги від 15 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у складі судді Васильченка О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 депозитний вклад у розмірі 2 469 253 грн 43 коп., проценти за період з 17 березня
2014 року по 15 жовтня 2017 року у розмірі 1 592 666 грн 80 коп. за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня
2009 року, а всього стягнуто 4 061 920 грн 23 коп.
У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошова вимога за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року дійсно існувала на час укладення договору відступлення права вимоги, за яким у силу статей 512, 514 ЦК України позивач набув право вимоги до банку. Позивачем суду надано належні та допустимі докази на підтвердження існування договірних відносин між банком і ОСОБА_3, а також документи, які підтверджують розмір грошової вимоги, а саме оригінал договору банківського вкладу, квитанцію від 16 березня 2009 року, виписку з депозитного рахунку від 03 вересня 2014 року. Доказів виплати банком грошових коштів ОСОБА_3 до укладення договору відступлення права вимоги суду не надано.
Спірний договір відступлення права вимоги відповідає вимогам частин першої-третьої, п?ятої, шостої статті 203, статті 215 ЦК України, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Справа судом апеляційної інстанції розглядалась неодноразово.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року касаційну скаргу
ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що грошова вимога за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року дійсно існувала на час укладення договору відступлення права вимоги, за яким позивач, у силу статей 512, 514 ЦК України, набув право вимоги до банку. Так, дійсно, для огляду у судовому засіданні при перегляді рішення суду першої інстанції позивачем було надано до суду квитанцію
№ 146977431 від 16 березня 2009 року у вигляді печатної роздруківки документа з зображенням підпису і відтиску печатки. Разом з тим, на підтвердження внесення грошових коштів на депозит банком було видано позивачу ощадну книжку № НОМЕР_1, про що зазначено в пункті 1 договору банківського вкладу. Будь-яких доказів, які б спростовували факт надходження грошових коштів до банку для зарахування на депозитний рахунок матеріали справи не містять.
Встановивши, що договір відступлення права вимоги від 15 жовтня
2017 року вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, при цьому його зміст не суперечить ні нормам ЦК України, ні іншим актам цивільного законодавства, ні інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Крім того, вказаний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, про що свідчить, зокрема, передача первісним кредитором новому кредитору документів на підтвердження відступленого права вимоги, повідомлення первісним кредитором боржнику про відступлення права вимоги та пред`явлення новим кредитором до боржника вимоги про виконання зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,
АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу; за зустрічним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1,
ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу недійсним призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на видачу банком позивачу ощадної книжки, оскільки такий доказ суду не подавався позивачем. Квитанція № 146977431 від 16 березня 2009 року не є оригіналом, а є копією документа, зробленою з оригіналу, та не може вважатися належним та допустимим доказом у справі та підтвердженням факту зарахування коштів на банківський рахунок.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_2, на касаційну скаргу
АТ КБ "ПриватБанк", у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2009 року у м. Севастополі АР Крим між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") зі змінами згідно з додатковою угодою від 16 березня
2009 року, за яким ОСОБА_3 розмістив на депозитному рахунку у
ПАТ КБ "ПриватБанк" вклад у сумі 345 170 грн 23 коп. під 18 % річних строком на 12 місяців з 16 березня 2009 року по 16 березня 2010 року включно, нарахування процентів здійснюється щомісячно. Умовами вказаного договору передбачено неодноразове автоматичне продовження його строку без явки клієнта до банку при відсутності заяви клієнта про повернення вкладу.
15 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 набув право вимоги за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року, а саме право вимагати від ПАТ КБ "ПриватБанк" виконання грошових зобов`язань у загальному розмірі 4 061 920 грн 23 коп., які складаються із суми вкладу та суми процентів по вкладу, нарахованих по 15 жовтня 2017 року включно, а також право звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання відповідачем грошового зобов`язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов`язанні.