Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 210/6117/13-ц
провадження № 61-18403св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (теперішня назва акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору № KRHCAU01140001
від 02 лютого 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі
11 978 доларів США зі сплатою відсотків за користування коштами, комісії та інших витрат на умовах, встановлених договором, із терміном дії договору до 01 лютого 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
02 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір поруки № KRHCAU01140001/1.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 21 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 5 775,67 доларів США, що еквівалентно 46 147,60 грн.
Враховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 5 775, 67 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) від 21 червня 2013 року складає 46 147, 60 грн та судові витрати.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до
АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що банк невірно тлумачить умови кредитного договору в частині сплати 0,13 % від суми виданого кредиту, оскільки щомісячна сплата комісії у розмірі 0,13 % стосується дострокового погашення кредиту у відповідності до пункту 3.11 договору. Крім того відповідачі не повідомлялися про підвищення відсоткової ставки за договором.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати виконаними нею в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором
№ KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року; визнати припиненою дію договору застави рухомого майна № KRHCAU01140001 від 02 лютого
2006 року; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" 3 855,60 грн набутих банком без достатньої правової підстави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у складі судді: Костенко В. В. у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не доведений обсяг заборгованості за кредитним договором з урахуванням наданих платежів по погашенню кредиту у загальному розмірі 11 191,85 доларів США.
При відмові у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 не довела факт виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу
від 20 листопада 2015 року в складі судді: Костенко В. В. резолютивну частину рішення суду від 21 серпня 2015 року доповнено абзацом: "Судові витрати за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми віднести за рахунок держави".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Справа судом апеляційної інстанції розглядалась неодноразово.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 21 березня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у частині відмови АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
АТ КБ "ПриватБанк", заборгованість за кредитним договором
№ KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року станом на 21 червня 2013 року у розмірі 3 444 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 2 816,45 доларів США та заборгованості по відсотках -
627,55 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня
2015 року у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні зустрічних позовних вимог до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня
2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2015 року в частині відмовити у позові
АТ КБ "ПриватБанк" скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2006 року № KRHCAU01140001 станом на 21 червня 2013 року у загальному розмірі 4 285,11 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі
3 651,67 доларів США та заборгованості за відсотками - 633,44 доларів США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.
У іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2015 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Зважаючи на те, що боржник порушив свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів згідно із затвердженим графіком, виникла прострочена заборгованість за кредитом та зі сплати процентів, а тому у вересні 2011 року банк звернуся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року, яка виникла станом на 19 серпня 2011 року.
Звернувшись із вимогою про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості та дострокове виконання основного зобов`язання, банк реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання відповідача, а отже, у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів.
Крім того, подавши позов про стягнення заборгованості з поручителя у солідарному з боржником порядку 29 серпня 2013 року він пропустив встановлений статтею 559 ЦК України строк на пред`явлення позову до поручителя з врахуванням звернення до суду з позовом у вересні 2011 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли та спростовуються матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року задоволено. Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції суд апеляційної інстанції фактично позбавив фізичної можливості брати участь у розгляді справи. Суд відмовив у стягненні боргу з поручителя, посилаючись на норми припинення поруки, але у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору поруки припиненим рішення прийняв протилежне.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 лютого 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KRHCAU01140001. Згідно умов укладеного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 11 978,00 доларів США для придбання автомобіля, а також у розмірі 4 779,31 доларів США на сплату страхових платежів у на строк до 01 лютого 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено 02 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір застави рухомого майна № KRHCAU01140001. За умовами указаного договору заставодавець ОСОБА_1 передала заставодержателю
АТ КБ "ПриватБанк" транспортний засіб Chevrolet АВЕО, випуску 2006 року, типу легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено між банком та ОСОБА_2 договір поруки
№ KRHCAU01140001/1 від 02 лютого 2006 року, яка поручилась перед кредитором АТ КБ "ПриватБанк" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором та зобов`язалась відповідати солідарно у тому ж розмірі, що і боржник.
У вересні 2011 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHCAU01140001. У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до
АТ КБ "ПриватБанк" про припинення кредитного договору
№ KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року та зобов`язання банку повернути суму переплати. Рішенням Дзержинського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року у справі № 2-2145/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 18 червня 2013 року, в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Відповідно до розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором станом на 21 червня 2013 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 5 775 доларів США 67 центів, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 651 долар США 67 центів, заборгованості за відсотками у розмірі 1,414 доларів США 16 центів, заборгованості по комісії у розмірі 171 долар США 27 центів та заборгованості за пенею у розмірі
538 доларів США 57 центів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.