Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 344/7809/15-ц
провадження № 61-18148св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В.,
Максюти І. О., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 22 червня 2006 року між
ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ IFU0GA00000230, відповідно до умов якого останній отримав кредит
у розмірі 20 000,00 доларів США, строком до 22 червня 2021 року
На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 22 червня 2006 року було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати за виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань станом на 27 квітня 2015 року, утворилась заборгованість
у розмірі 36 942,40 доларів США (829 356,88 грн), яка складається із: заборгованості за кредитом - 32 088,33 доларів США; заборгованості
за відсотками - 4 006,32 доларів США; заборгованості з комісії
за користування кредитом - 112,01 доларів США; пені - 735,74 доларів США.
З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість
за кредитним договором у розмірі 36 942,40 доларів США (829 356,88 грн).
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з поданого банком розрахунку вбачалися прострочення ОСОБА_1 сплати щомісячного платежу
з 16 квітня 2010 року, а тому, як він вважав, відповідно до пункту 3.8. договору поруки строк виконання зобов`язання настав. Порука за умовами договору припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Вважав, що оскільки позовна заява про стягнення заборгованості
за кредитним договором банком пред`явлена 28 квітня 2015 року, тому ним пропущено строк для пред`явлення вимоги поручителю про виконання зобов`язання за договором поруки, а тому порука припинилася згідно
із частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Разом із тим зазначав, що протягом 2006-2008 років між ОСОБА_1
та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору про які його не повідомляли. Підписання цих додаткових угод передбачали збільшення кредитної лінії на 5 000,00 та 10 000,00 доларів США, у зв`язку із чим вважав, що обсяг його відповідальності збільшився,
що у відповідності до частини першої статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 14 червня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим об`єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 30 травня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано поруку за договором поруки № IFU0GA000000230/1 від 22 червня
2006 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 такою,
що припинена.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги
ПАТ КБ "ПриватБанк" є необґрунтованим, оскільки наданий позивачем розрахунок не підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором
та не ґрунтується на первинних облікових документах, розрахунок містить відомості із застосуванням відсоткової ставки, про яку позичальнику не було відомо, а також відомості із відображенням коштів за додатковими угодами, видача яких не підтверджена належними доказами.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що укладення додаткових угод № 1 та № 2 до кредитного договору, між банком та позичальником - ОСОБА_1, припиняє поруку
за договором поруки у зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 травня
2019 року у частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк"
до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов
ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість
за кредитним договором від 22 червня 2006 року № IFU0GA00000230 у сумі 36 206,66 доларів США (812 839,51 грн) із яких: 32 088,33 доларів США (720 383,01 грн) - заборгованість за кредитом; 4 006,32 доларів США
(89 941,88 грн) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 112,01 доларів США (2 514,62 грн) - заборгованість з комісії за користування кредитом.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості не відповідає вимогам закону, як вважав суд апеляційної інстанції, та зібраним доказам у справі.
Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції виходив із того, що у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином
не виконував, у результаті чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи
із Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу за позовом
ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим призначено
до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги
ПАТ КБ "ПриватБанк" судом апеляційної інстанції не було враховано, що банк неправомірно та без повідомлення позивача збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором. При цьому, вважав,
що сплата позичальником відсотків у збільшеному розмірі не свідчить про визнання ним такого збільшення розміру відсоткової ставки, оскільки
він не отримував повідомлення про таке збільшення, а сплачував кредит, розмір заборгованості якого постійно збільшувався.
Вважав, що всі нарахування та сума боргу у наданому банком розрахунку,
на підставі якого суд апеляційної інстанції визначив розмір заборгованості,
є необґрунтованими та не підтвердженими.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IFU0GA00000230, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику - ОСОБА_1, готівкою через касу
на строк з 22 червня 2006 року по 22 червня 2021 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США. Погашення заборгованості за договором повинно було здійснюватися щомісяця, у період сплати позичальник повинен був надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 284,18 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складалося із заборгованості
за кредитом, відсотками, винагородами, комісією (а. с. 13-14 т. 1).
Відповідно до пункту 2.3.1 вказаного договору банк має право
в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки
за користування кредитом, при зміні конюктури ринку грошових ресурсів
в Україні.
Відповідно до пункту 3.3. кредитного договору кошти отримані
від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно
пунктів 2.2.9., 2.3.8. цього договору, далі - пені згідно розділу 4 цього договору, далі - прострочення комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у тому числі сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу направляється
на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено
пункту 6.8.), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту.
Пунктом 6.4. кредитного договору встановлено, що розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором
22 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № IFU0GA00000230/1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відповідає перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник -
ОСОБА_1 , включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків