Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 316/1177/19
провадження № 61-5573св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року у складі судді Куценко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області про індексацію грошового зобов`язання і сплату трьох процентів річних.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2012 року у справі № 0807/2858/2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Управлінням праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області було здійснено нарахування відповідної одноразової допомоги відповідно до вказаного рішення суду у розмірі 7 136,00 грн, що підтверджується відповідним листом від 12 жовтня 2018 року № 2571. Разом з тим, зазначені кошти так і не були їй виплачені.
Вказувала, що Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області прострочило виконання зобов`язань за вказаними рішеннями суду, отже наявні підстави для застосування наслідків невиконання грошового зобов`язання, визначених статтею 625 ЦК України, у вигляді стягнення з останнього інфляційних втрат і трьох процентів річних.
На підставі вказаного ОСОБА_1 п росила суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради інфляційні втрати у розмірі 11 589,55 грн і три проценти річних у розмірі 1 194,74 грн за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нараховані на виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2012 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, не є грошовим, оскільки в судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Підставою касаційного оскарження є те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статтю 625 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 335/10856/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні її позову, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що грошовим вважається будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, а тому дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області 12 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010-2011 роки відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З листа Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради від 12 жовтня 2018 року № 2571 вбачається, що останнє відповідно до постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 жовтня 2013 року здійснило перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки у розмірі 7 136,00 грн.
Вказані грошові кошти ОСОБА_1 виплачені не були.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
Відповідно до частини першої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України.