ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 420/2976/19
адміністративне провадження № К/9901/8179/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом кандидата юридичних наук, доцента, доцента кафедри кримінального права Національного університету "Одеська юридична академія" ОСОБА_1 до Ректора Національного університету "Одеська юридична академія" Загороднього Віктора Євстафійовича, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (прийняту у складі головуючого судді- Балан Я.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Скрипченка В.О., суддів: Косцової І.П., Шевчук О.А.)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору.
1. До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою ( з урахуванням уточнень) звернулась кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права Національного університету "Одеська юридична академія" ОСОБА_1 до Ректора Національного університету "Одеська юридична академія" Загороднього Віктора Євстафійовича, про визнання протиправною бездіяльність ректора Національного університету "Одеська юридична академія" Загороднього Віктора Євстафійовича, щодо не включення ОСОБА_1 у Наказ по особовому складу працівників Національного університету "Одеська юридична академія" "Про переведення" №3181-5 від 17 жовтня 2018 року та не переведення ОСОБА_1 з 17 вересня 2018 року з 0,5 штатних ставки доцента кафедри кримінального права на одну ставку штатну цієї ж посади на умовах раніше встановленого строку трудового договору (по 31 серпня 2019 року) у зв`язку із закінченням докторантури.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року закрито провадження у справі у зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір між сторонами в цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що відповідач у справі не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а позовні вимоги спрямовані на захист суб`єктивного права позивачки у сфері приватноправових договірних відносин, які виникли між вищим навчальним закладом та працівником, який виконує свої посадові обов`язки на підставі трудового договору.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.
4. У поданій касаційній скарзі позивачка із посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що суб`єктивний склад спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем прямо вказує на те, що розглядувана справа підсудна адміністративному суду. Адже НУ "ОЮА" - юридична особа публічного права. Ректор НУ "ОЮА" - суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника та трудового колективу Університету, що прямо слідує із чинного законодавства України та локальної нормотворчості НУ "ОЮА". Судом першої інстанції не враховано, що ректор НУ "ОЮА" - це виборча посада, чинне законодавство передбачає досить складну багатоступінчату процедуру виборів ректора, а це наочно підтверджує факт того, що ректор здійснює свої публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника трудового колективу, а тому підпадає під категорію суб`єкта владних повноважень. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, не врахував належним чином суб`єктивний склад та характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, в результаті чого ним було неправильно застосовано норми матеріального права.
5.1. Вважає, що Національний університет "Одеська юридична академія" є юридичною особою публічного права, а ректор цього університету - суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника (Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) та трудового колективу університету, із чого висновується, що ця справи підсудна адміністративному суду.
5.2. Зазначає, що відносини в цій справі спрямовані передусім на вирішення питань організації освітнього процесу, а не задоволення індивідуальних потреб науково-педагогічного працівника. До того ж підвищення кваліфікації, стажування науково-педагогічних працівників має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес, оскільки воно спрямоване на вирішення питань організації освітнього процесу (забезпечення його якості).
6. Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.
IV. Оцінка Верховного Суду
7. Колегія суддів зазначає, що предметом цього спору, на переконання позивачки, є бездіяльність ректора Національного університету "Одеська юридична академія" у сфері його управлінської діяльності, пов`язаної з виданням ним актів індивідуальної дії, їх реалізацією та ігнорування ним приписів засновника цього навчального закладу. Відтак підсумовує, що характер спірних відносин свідчить про підсудність її спору судам адміністративної юрисдикції.
8. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон № 1556-VII) встановлено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
9. Частиною сьомою статті 27 цього Закону встановлено, що заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.
10. Суди попередніх інстанцій встановили, що за статутом Національного університету "Одеська юридична академія", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05 січня 2017 року № 20, університет є окремим видом установи, яка є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
11. За положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
12. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
13. Указана стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
14. Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
15. Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII надано визначення поняття освітньої діяльності як діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.
16. Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту" (далі - Закон № 2145-VIII) визначено, що освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
17. Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
18. З аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених законами № 1556-VII, № 2145-VIII, можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.
19. Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними та фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб`єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов`язки, як і інші суб`єкти цивільного права.
20. Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
21. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
22. До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).
23. Зокрема, повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти або уповноваженого ним (ними) органу визначені статтею 15 Закону № 1556-VII, за якою він (вони):
1) затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;
2) укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом;
3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту;
4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти;
5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти.
24. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління закладу вищої освіти.
25. Позивачка переконує, що у спірних відносинах ректор Національного університету "Одеська юридична академія" є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень засновника та трудового колективу університету, проте колегія суддів не погоджується з вказаним.
26. Так, ключовим у розумінні поняття делегування повноважень може (має) бути визначено як наділення (передавання) своїм повноваженням (уповноваження) одним суб`єктом владних повноважень іншого суб`єкта або юридичну особу (приміром, публічного права), яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Суб`єкт владних повноважень може делегувати повноваження лише в межах своєї компетенції (не можна передати більше повноважень, ніж має сам суб`єкт, так само не можна передати повноваження, яких він не має). У таких відносинах один орган, маючи власну компетенцію, що визначена нормативними актами, передає іншому, що має відповідно правоздатність на одержання і реалізацію цих повноважень, надає повноваження на певний час зі збереженням права їх повернути до власного виконання.