ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 240/8441/19
адміністративне провадження № К/9901/35021/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів: Сторчака В.Ю., Боровицького О.А. від 13.11.2019
у справі №240/8441/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), за участю третьої особи Житомирського обласного військового комісаріату, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з 27.11.2017 внаслідок травми та захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12.04.2019 № 46;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок травми, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом 01.01.2017, та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі також - Порядок №975).
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з 27.11.2017 внаслідок травми та захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12.04.2019 № 46; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок травми, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом 01.01.2017, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку № 975. В решті позовних вимог відмовлено.
4. У грудні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019.
5. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу на території Республіки Афганістан у період з 17.11.1986 по 14.05.1988.
7. Відповідно до витягу з протоколу засідання центральної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.02.2015 за №591 травми та захворювання, які позивач отримав під час проходження військової служби, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 206107 від 06.04.2015 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.03.2015, причина: травма та захворювання, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
9. У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 182 700,00 грн, що не заперечується сторонами.
10. Під час повторного огляду 15.01.2018 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 27.11.2017 внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 025350.
11. Позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок травми та захворювання, так, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, яку направлено до Міністерства оборони України.
12. Пунктом 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.04.2019 № 46 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, йому виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 182 700,00 грн.
13. Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.
15. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент виникнення вказаних правовідносин. Враховуючи, що з первинного встановлення інвалідності позивачу до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років, підстави для задоволення позову щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Отже, позивач станом на час звернення до відповідача мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того, що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплат позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності. Оскільки в апеляційній скарзі позивача не зазначено жодних обставин, які б підтверджували, що відповідач уникатиме виконання рішення та причин, які б свідчили про необхідність для ухвалення судового рішення в даній адміністративній справі щодо подання звіту про виконання судового рішення, то суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.