ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа №1940/1440/18
адміністративне провадження №К/9901/12572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області
до ОСОБА_1
про стягнення капіталізованих платежів
за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
23 липня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (далі також - позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17 серпня 2018 року, просило стягнути з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі в сумі 363 411 грн 89 коп.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у відповідача виникають зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів потерпілому ОСОБА_2, тобто на ОСОБА_1 поширюються вимоги Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та положення Порядку капіталізації платежів.
Суд першої інстанції вважає правомірним застосування позивачем для розрахунку суми капіталізації платежів Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 6 травня 2000 року (далі - Порядок №765) та зазначає, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи як і ліквідація юридичної особи через банкрутство, також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема, обов`язків страхувальника у відносинах зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було саме припинено підприємницьку діяльність, а 26 липня 2018 року здійснено нову реєстрацію, а не відновлено попередню, як стверджував представник відповідача у судовому засіданні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Горба Віталій Вячеславович - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу Горби Віталія Вячеславовича - представника ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
В даному випадку відбулась не ліквідація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а припинення діяльності відповідно до абзацу 1 частини першої статті 51 Господарського кодексу України (з власної ініціативи підприємця), що, на переконання суду апеляційної інстанції, виключає можливість застосування до існуючих правовідносин положень Порядку капіталізації платежів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на Порядок №765, не знаходить свого законного обґрунтування, оскільки дія порядку поширюється тільки на суб`єктів підприємницької діяльності банкрутів, визнаних такими відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок №765, оскільки вказаний порядок застосовується до всіх випадків ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності, а відповідач у справі припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, а відтак має виконати обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я особі, яка працюючи в нього таке ушкодження отримала
Позиція інших учасників справи
21 червня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 3 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №1940/1440/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 2 листопада 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23 березня 2002 року, серед видів діяльності: 43.32 установлення столярних виробів; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, організація будівництва будівель.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Тернопільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області як страхувальник.
На обслуговуванні в Тернопільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області перебуває ОСОБА_2, потерпілий від нещасного випадку на виробництві, який стався під час роботи (виготовлення столярних виробів) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджено актом спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 19 жовтня 2004 року о 16 год. 00 хв. на СПД ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений СПД ОСОБА_1 23 жовтня 2004 року.
Відповідно до повторної виписки з акта огляду МСЕК №000169 ОСОБА_2 встановлено 25% втрати працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом безстроково.
Постановою Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 12 березня 2018 року №1918/760/760/106 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 1 березня 2018 року" ОСОБА_2 призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 977,86 грн, що підлягає проведенню з 1 березня 2018 безстроково.
24 квітня 2018 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів ФОП ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим на виробництві ОСОБА_2 станом на 30 червня 2018 року потреба в капіталізації складає 363 411,89 грн, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області звернулось в суд із позовом про стягнення вказаних коштів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.