ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/18279/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
МТСБУ: Гусєв П. В., Мостовик О. С.,
ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія": Опанасенко Б.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020
у складі колегії суддів: Станік С. Р. - головуючого, Дикунської С. Я., Тищенко О. В.
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020
у складі судді Ярмак О. М.
у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 100 000,00 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У грудні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", відповідач) про стягнення 100 000,00 грн шкоди в порядку регресу.
2. Позовні вимоги МТСБУ мотивовані виникненням у позивача права регресної вимоги до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" з огляду на виплату ним в силу покладених на нього повноважень Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентної виплати потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо позивачу на момент такої виплати хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) особи була застрахована відповідачем.
3. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову МТСБУ визначено приписи статті 27, підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
4. 14.03.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), керуючи транспортним засобом "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
5. Відповідно до довідки про ДТП Тячівського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області від 01.08.2017 № 3017074452266305, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АК/1910361, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПрАТ "СТ "Гарантія") за полісом № АЕ/8152417.
6. Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі № 307/765/17 встановлено в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 13.06.2017 серії БР № 028409, схемою ДТП та фототаблицями до нього, письмовими поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП суд закрив на підставі статті 37 КУпАП (у зв`язку зі спливом встановленого законом терміну для накладення адміністративного стягнення).
7. 04.08.2017 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась до МТСБУ в порядку статті 35, пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримання тілесних пошкоджень. У заяві заявник повідомила, що автомобіль "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 за договором добровільного страхування КАСКО не застраховано, придбано не в кредит і винною особою в ДТП завдану шкоду не відшкодовано.
8. Відповідно до звіту від 07.04.2017 № 77/04 про оцінку автомобіля, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Каримовим В`ячеславом Васильовичем вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 240 770,67 грн, ринкова вартість автомобіля станом на 14.03.2017 складала 133 397,32 грн.
9. Судами встановлено, що як зазначає позивач, шкода винуватцем ДТП ( ОСОБА_1 ) не була відшкодована потерпілій особі, оскільки на дату скоєння цієї пригоди не було встановлено, що відповідальність ОСОБА_1 (винна особа) застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема, відповідно до витягу з Центральної бази МТСБУ, відомості щодо наявності поліса обов`язкового страхування щодо автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_4 відсутні.
10. 27.11.2017 за заявою ОСОБА_2 (власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_2 ), на підставі наказу від 27.11.2017 № 10976 відповідно до довідки від 06.11.2017 № 1, позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2017 № 1262182.
11. Згодом МТСБУ після виплати відшкодування було з`ясовано, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "УРАЛ 375", державний номер НОМЕР_1 станом на 14.03.2017 була застрахована у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" згідно з діючим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1910361 (франшиза - 1 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду - 100 000,00 грн), який містив помилку у державному номері транспортного засобу (замість НОМЕР_1 у полісі вказано НОМЕР_4 ).
12. 17.10.2019 МТСБУ звернулося до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" з претензією від 16.10.2019 вих. № 44150 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 100 000,00 грн.
13. Невідшкодування відповідачем сплаченої потерпілій у ДТП особі ( ОСОБА_2 ) регламентної виплати в сумі 100 000,00 грн у добровільному порядку стало підставою звернення МТСБУ з позовом до суду з вимогами, які є предметом цього судового розгляду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 у задоволенні позову МТСБУ до ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відмовлено повністю.
15. Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано зверненням МТСБУ до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування поза межами одного року, а до суду - більш ніж через три роки після скоєння ДТП, з урахуванням чого у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу.
16. Відмовляючи у задоволенні позову МТСБУ суд першої інстанції, як і згодом апеляційний господарський суд, послався на висновок щодо застосування норм права, зокрема, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.
17. До того ж, як зазначено судом першої інстанції, МТСБУ безпідставно здійснила регламентну виплату відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) № АК/1910361, про що, МТСБУ як володілець такої інформації, мало бути обізнаним або з`ясувати дійсні обставини станом на дату звернення до нього ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування.
18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 залишив без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову МТСБУ.
19. Крім того апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим відхилення судом першої інстанції доводів позивача щодо непоширення на спірні правовідносини, зокрема до МТСБУ після виплати відшкодування потерпілій особі положень пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з огляду на те, що цією нормою визначено підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
20. 10.07.2020 МТСБУ звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги про стягнення 100 000,00 грн шкоди в порядку регресу.
21. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі МТСБУ посилається на підпункти "а", "в" пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме застосування статті 35, пункту 37.1.4 статті 37 та статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи скаржника (МТСБУ)
22. МТСБУ в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- МТСБУ не є потерпілою особою в розумінні норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивач виконав обов`язок з відшкодування шкоди нанесеної потерпілій особі внаслідок ДТП, який повинен був виконати відповідач;
- до позивача не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов, оскільки МТСБУ замість відповідача виконало обов`язок з відшкодування шкоди внаслідок ДТП;
- саме стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає випадки звернення МТСБУ з позовом у разі відшкодування ним шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих;
- суди безпідставно відмовили у задоволенні позову через сплив строку, визначеного пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та поклали фактично на МТСБУ й інших страховиків - членів МТСБУ обов`язок відшкодувати шкоду, яку повинен відшкодовувати відповідач у разі не внесення до Єдиної централізованої бази даних (далі - ЦБД МТСБУ) відомостей про поліс обов`язкового страхування або інших випадках випали МТСБУ за рахунок фонду захисту потерпілих.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія"
23. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" заперечує щодо доводів касаційної скарги МТСБУ та просить суд оскаржувані судові рішення місцевого й апеляційного господарського суду залишити без змін, зазначаючи, зокрема, таке:
- позивачем не надано доказів несвоєчасного внесення відповідачем до ЦБД МТСБУ відомостей щодо полісу АК/1910361, станом на момент регламентної виплати 27.11.2017;
- позивач здійснивши регламентну виплату за підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обґрунтував підстави виникнення у нього права регресу до відповідача пунктом 38.2.2. статті 38 цього Закону, тоді як вказаний пункт кореспондується з підпунктом "б" пункту 41.1. статті 41 зазначеного Закону. Тобто наявна невідповідність здійснення регламентної виплати та підстав виникнення регресної вимоги;
- право регресу МТСБУ на підставі пункту 38.2.3. не виникало, оскільки транспортний засіб було встановлено і він не зникав та не залишав місце ДТП;
- у позивача право регресу до відповідача відповідно до норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виникло, тому звернення МТСБУ з претензією до відповідача про відшкодування шкоди не є зверненням спеціального суб`єкта, визначеного статтею 38 цього Закону, а є зверненням загального суб`єкта (потерпілої особи) на яку розповсюджується дія підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону;
- на позивача як загального суб`єкта звернення розповсюджуються норми пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
24. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
25. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. Оскільки МТСБУ з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/18279/19 звернулося до Верховного Суду 10.07.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.
27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
31. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу.
32. Аналіз змісту доводів касаційної скарги МТСБУ свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заявленого ним позову, оскільки позивач не є потерпілою особою у розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та до нього не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов, відтак саме стаття 38 цього Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає випадки звернення МТСБУ з позовом у разі відшкодування ним шкоди.
33. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, заперечень відповідача, висновків суддів попередніх інстанцій, в ході касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень необхідним є надання оцінки застосування судами норм права з урахуванням змісту (суті) правовідносин, що склались між сторонами спору, підстав заявлених позивачем вимог та фактичних обставин, які передували виникненню спірних правовідносин.
34. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
Щодо правової природи спірних правовідносин
35. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
36. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
37. Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.
38. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
39. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
40. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
41. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
42. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
43. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
44. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
45. Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
46. У справі, що розглядається МТСБУ в якості підстави заявлених вимог позивач посилається на невідшкодування відповідачем сплаченої МТСБУ в порядку статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілій у ДТП особі регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП, як з`ясовано МТСБУ після здійснення ним відшкодування регламентної виплати, була застрахована відповідачем.
47. Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено, зокрема, приписи підпункту 38.2.3. пункту 38 статті 38, пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1166, 1187, 1191 ЦК України.
48. Відповідач у свою чергу щодо позову МТСБУ заперечує, посилаючись, з поміж іншого, на обставини ненадання позивачем доказів несвоєчасного внесення ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" до ЦБД МТСБУ відомостей щодо полісу АК/1910361, станом на момент регламентної виплати, відсутність виникнення у МТСБУ права регресу на підставі пункту 38.2.3. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та пропуск позивачем річного строку з моменту настання ДТП для звернення з відповідною заявою про виплату, що є підставою для відмови у виплаті відшкодування відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 цього Закону.
49. Відмовляючи у задоволенні позову МТСБУ суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, зазначив про безпідставність виплати позивачем регламентної виплати відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем та відсутність обов`язку у відповідача з виплати страхового відшкодування у порядку регресу відповідно до підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону.
50. Утім такий висновок суддів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковим та зробленим із неправильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини й обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
51. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
52. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.
53. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
54. Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
55. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
56. Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
57. Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
58. Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
59. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
60. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
61. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.