Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 522/6541/18
провадження № 61-19959св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за договором на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року у розмірі 10 227,48 дол. США.
Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2003 року між Акціонерним Комерційним Банком "Морський Транспортний Банк" (далі - АКБ "Морський транспортний банк"), правонаступником всіх правах та зобов`язань якого є ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року у справі № 2-4353/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ "МТБ Банк" стягнуто заборгованість у розмірі 73 111,74 грн. У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року станом на 05 квітня 2018 року утворилася заборгованість за процентами, яка за період з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року складає 10 227,48 дол. США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ "МТБ Банк" відмовлено.
Суд першої інстанції на підставі сукупності зібраних у справі доказів дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки наданий представником позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2003 року № 1184 станом на 06 квітня 2018 року не відповідає вимогам статті 79 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позивач скористався правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів, передбаченим частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі № 2-4353/11, провадження у справі № 2/1522/2525/12, та подальші нарахування процентів суперечать положенням статті 1048 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ "МТБ Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "МТБ Банк" заборгованість за процентами за користування кредитом за договором на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 за період з 02 липня 2012 року до 04 квітня 2018 року у розмірі 1 582,09 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "МТБ Банк" судові витрати у розмірі 1 549,58 грн за подання позову та апеляційної скарги до судів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі якщо у договорі не встановлений розмір процентів, що мають стягуватися після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, то застосуванню підлягає розмір процентів, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України, - 3 % річних, що в будь-якому випадку передбачає обґрунтування позивачем заявлених позовних вимог з посиланням на дану норму.
На думку апеляційного суду, як убачається зі змісту заявленого позову, вимоги про стягнення процентів після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України позивач обґрунтовував нормою, що міститься у частині другій статті 625 ЦК України, посилаючись при цьому також на постанову Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 477/281/15-ц (провадження № 61-1127св18) як на приклад застосування такої правової позиції.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні заявлених вимог про стягнення процентів. Неспроможність розрахунку через ненаведення у ньому механізму та алгоритму розрахованої позивачем суми процентів є підставою для відмови у позові лише у разі неможливості здійснити власний розрахунок через його складність і необхідність застосування спеціальних знань та відмови позивача забезпечити здійснення розрахунку заборгованості або власними силами, або із залученням експерта в порядку статті 106 ЦПК України, чи надання клопотання про призначення судової експертизи.
Умовами додаткової угоди від 04 червня 2008 року № 4 до договору на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 та самим договором не передбачений розмір процентів, що підлягає застосуванню після спливу строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Враховуючи наведене, застосуванню підлягає розмір процентів, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України, а саме 3% річних.
Період нарахування, заявлений позивачем, визначений з 02 липня 2012 року до 06 квітня 2018 року, проте з матеріалів справи вбачається, що фактично позивач виконав рішення 03 квітня 2018 року. Тому, на думку апеляційного суду, стягненню підлягають проценти в порядку частини другої статті 625 ЦК України - 3 % річних від заборгованості, стягнутої судом за період з 02 липня 2012 року до 04 квітня 2018 року. Оскільки кредит був валютним, 3 % річних розраховуються саме від еквіваленту іноземної валюти, зазначеного у резолютивній частині рішення суду від 02 липня 2012 року, - 9 153,04 дол. США. Тобто стягненню підлягають проценти у розмірі 1 582,09 дол. США (9 153,04 х 3 % річних). У решті заявлених вимог (8 645,44 дол. США у вигляді різниці від процентів, наведених у розрахунку (10 227,48 дол. США), та процентів, розрахованих апеляційним судом (1 582,09 дол. США)) слід відмовити.
При цьому колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на неспроможність заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки заборгованість фактично перерахована боржником на рахунок стягувача одним платежем 03 квітня 2018 року, внаслідок чого у ПАТ "МТБ Банк" саме після фактичного виконання рішення суду боржником виникло право на отримання від боржника процентів в порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Разом із касаційною скаргою позивач подав клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови.
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що:
- вимоги про стягнення 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України позивач не заявляв. Всупереч нормам статей 12, 13 ЦПК України апеляційний суд фактично стягнув на користь позивача 3 % річних за період з 02 липня 2012 року до 04 квітня 2018 року, тобто судом апеляційної інстанції розглянуті і задоволені вимоги позивача, які ним не заявлялись і судом першої інстанції не розглядались;
- апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що у позивача право на звернення до суду з позовом про стягнення процентів виникло після фактичного виконання рішення суду боржником, тобто після 03 квітня 2018 року, а не з моменту стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року;
- банк, скориставшись своїм правом, подав позов про стягнення заборгованості в національній валюті і стягнув з відповідача заборгованість у гривнях (73 111,74 грн). Таким чином, після винесення 02 липня 2012 року рішення суду та набрання ним законної сили між відповідачем та позивачем виникли зобов`язання із сплати зазначеної в рішенні суду грошової суми у національній валюті України.
У січні 2020 року ПАТ "МТБ Банк" засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 19 листопада 2019 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 522/6541/18 із Приморського районного суду м. Одеси та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваної постанови.
У грудні 2019 року матеріали справи № 522/6541/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої у листопаді 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиноюдругою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 січня 2003 року між АКБ "Морський транспортний банк", правонаступником всіх правах та зобов`язань якого є ПАТ "МТБ БАНК", та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184 із наступними додатковими угодами від 13 лютого 2003 року № 1, від 13 лютого 2004 року № 2, від 19 квітня 2005 року № 3, від 11 лютого 2006 року № 4, від 16 листопада 2007 року № 1, від 04 червня 2008 року № 4, з додатком № 1 (правила користування платіжною карткою), додатком № 2 (тарифи ВАТ "МТБ" на послуги, які надаються фізичним особам), додатком № 3 (розписка-попередження про Інтернет-транзакції), додатком (анкета-заява на надання кредитного ліміту).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року у справі № 2-4353/11 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за додатковою угодою від 04 червня 2008 року № 4 до договору на обслуговування міжнародної платіжної картки від 21 січня 2003 року № 1184 у розмірі 73 111,74 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ (7,9877 грн за 1 дол. США) станом на 14 лютого 2012 року становить 9 153,04 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 49 932,95 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 251,23 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 23 178,79 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 901,81 дол. США.
03 квітня 2018 року відповідачем у повному обсязі виконано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року у справі № 2-4353/11 шляхом сплати 73 111,74 грн на рахунок ПАТ "МТБ БАНК", що підтверджується квитанцією від 03 квітня 2018 року № QS91709101.
Згідно з наданим позивачем до позову розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за останнім станом на 06 квітня 2018 року рахується прострочена заборгованість у розмірі 3 467,41 дол. США, що є простроченою заборгованістю за кредитом, та 10 227,48 дол. США, що є заборгованістю за процентами за користування кредитними коштами.
Алгоритму та механізму нарахування процентів в сумі 10 227,48 дол. США у розрахунку позивача не наведено.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
У своїй позовній заяві ПАТ "МТБ банк" (а. с. 2-7) посилалось на те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2012 року у справі № 2-4353/11 тривалий час не виконувалось, відповідач ухилявся від відповідальності та виконання цього рішення, весь цей час користувався кредитними коштами без сплати процентів за користування, нараховані проценти за надані відповідачу кредитні кошти до теперішнього часу не повернуті. Заборгованість за овердрафтом не погашалась до 04 квітня 2018 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за весь період з 02 липня 2012 року зі сплати процентів за користування грошовими коштами.
Також позивач (з посиланням на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16 та у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 477/281/15-ц (провадження № 61-1127св18)) зазначав, що ухвалення рішення про стягнення грошових сум за кредитними договорами у відповідності до статті 625, частини першої статті 1048, частини третьої статті 1049, частини першої статті 1050 ЦК України не припиняє обов`язку позичальника сплатити проценти за користування грошима до моменту фактичного повернення боргу.