Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 264/2076/17
провадження № 61-1146св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Донецький державний університет управління,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького державного університету управління на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2018 року у складі судді Литвиненко Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Биліни Т. І., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Донецький державний університет управління звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Донецьким державним університетом управління з 18 березня 2016 року до 01 вересня 2016 року та працював на посаді водія.
18 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Донецьким державним університетом управління було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1 якого працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому майна - автомобіля марки ЗАЗ-DAEWOO TF698К, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07 липня 2016 року ОСОБА_1, керуючи зазначеним автомобілем, скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), чим спричинив університету матеріальну шкоду у розмірі 47 839 грн. Наказом Донецького державного університету управління № 113 від 02 серпня 2016 року до ОСОБА_2 застосовано захід дисциплінарної відповідальності та покладено повну матеріальну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду, запропоновано покрити витрати на ремонт автомобіля або відремонтувати його самостійно. У момент ДТП службовий автомобіль використовувався ОСОБА_1 у власних цілях, без будь-яких письмових доручень з боку керівництва Донецького державного університету управління.
У добровільному порядку ОСОБА_2 не відшкодував заподіяну шкоду, у зв`язку з чим Донецький державний університет управління просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі
47 839 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2018 року позов Донецького державного університету управління задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету управління матеріальну шкоду в розмірі 1 957,14 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 58 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про повну матеріальну відповідальність працівника від 18 березня 2016 року, укладений між Донецьким державним університетом управління та ОСОБА_1 , не може мати юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності, так як такий міг бути укладений лише із працівниками визначених категорій, до яких ОСОБА_1 не належить, та сам факт укладення із працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частиною першою статті 134 КЗпП України. Також суд не вбачав підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, передбачених пунктом 7 частини першої статті 134 КЗпП України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Донецького державного університету управління залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно з
статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Отже, договір про повну матеріальну відповідальність працівника від 18 березня 2016 року, укладений між Донецьким державним університетом управління та ОСОБА_1 за таких обставин не може мати юридичної сили і не може бути підставою для матеріальної відповідальності, так як такий можна укладати лише із працівниками визначених категорій та сам факт укладення із працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.
Також судом не встановлено підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, передбачених пунктом 7 частини першої статті 134 КЗпП України. Проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів погодилась із висновком суду про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент скоєння ДТП відповідач використовував належний позивачу автомобіль в своїх цілях чи не в його інтересах, отже не довів, що шкода була завдана ОСОБА_1 не при виконанні ним своїх трудових обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,
Донецький державний університет управління, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при розгляді справ не було враховано те, що у Донецького державного університету управління відсутній укладений договір зі станцією технічного обслуговування "Айболит" (далі - СТО "Айболит") на обслуговування службового автомобіля та не взяті до уваги показання свідків. Судами не взято до уваги той факт, що в.о. начальника господарчого відділу ОСОБА_3 у день скоєння ДТП не давала водію ніяких доручень щодо ремонту, обслуговування автомобіля чи підбору фарби на нього. Місце скоєння ДТП не відповідає маршруту: Донецький державний університет управління - СТО "Айболит" та знаходиться на дуже великій відстані від зазначеного СТО.
У день скоєння ДТП жодна посадова особа - ректор, проректор, головний бухгалтер не користувались службовим автомобілем, так як знаходились у відпустці. Факт поїздки водія на службовому автомобілі завжди підтверджується підписом посадової особи університету (ініціатором поїздки) на подорожньому листі.
Судами підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 . ДТП поза межами робочого часу водія, а саме о 17 год. 20 хв., але при винесенні рішень не зроблено вірних висновків, що матеріальна шкода завдана працівником ОСОБА_1 не при виконанні трудових обов`язків (робочий час університету становить з 8 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв.).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Донецького державного університету управління, у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Донецького державного університету управління № 42-к
від 17 березня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія на повну ставку з 18 березня 2016 року, з двомісячним терміном випробування з посадовим окладом 1 383 грн на місяць (а. с. 8).
18 березня 2016 року між Донецьким державним університетом управління та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника, згідно з пунктами 1, 3, 6 якого працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому роботодавцем легкового автомобіля марки Сенс Е500, реєстраційний номер НОМЕР_1, та передані йому в установленому порядку роботодавцем під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові засоби згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору. У випадку виявлення недостачі переданих працівнику під звіт товарно-матеріальних цінностей або грошових засобів в більше встановлених норм, зниження якості або псування з його вини товарів, він зобов`язується відшкодувати недостачу грошових засобів та вартість відсутніх або зіпсованих з його вини товарів/матеріалів. Вартість недостачі товарів стягується за цінами, що склалися на день виявлення недостачі або псування цінностей. Строк договору охоплює весь час роботи працівника (а. с. 11).
Автомобіль марки ЗАЗ TF698К, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Донецькому державному університету управління (а. с. 13).
Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 серпня
2016 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення за статтею 124 КУпАП на користь держави в розмірі 340 грн. Вказаною постановою встановлено, що 07 липня 2016 року о 17 год. 20 хв. у м. Маріуполі, рухаючись по Приморському бульвару водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1, під час зміни руху не впевнився в безпечності маневру, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечну швидкість руху поблизу пішохідного переходу та скоїв наїзд на перешкоду (електричну опору) в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальний збиток, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України (а. с. 14).
Обставин скоєння ДТП, як і вини ОСОБА_1, сторони не оспорювали.
Директор СТО "Айболит" письмово підтвердив, що 07 липня 2016 року у період часу з 15 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 знаходився на цьому СТО з питанням підбору фарби на службовий автомобіль університету. Були надані консультативні послуги і проведено підбір фарби по відповідному кольору автомобіля (а. с. 60).
Згідно з висновком № 135 про експертну оцінку транспортного засобу
від 23 липня 2016 року, сума матеріальної шкоди, завданої володільцю легкового автомобіля ЗАЗ-DAEWOO TF698К, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення дослідження складає 47 839,34 грн (а. с. 15-45).
На підставі акта службового розслідування ДТП від 29 липня 2016 року, на водія ОСОБА_1 покладено матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяною з його вини (а. с. 46-48).
Наказом Донецького державного університету управління № 113-к
від 02 серпня 2016 року ОСОБА_1 оголошено догану, з покладенням на нього повної матеріальної відповідальності, заподіяної шкоди, зобов`язано повністю покрити витрати на ремонт автомобіля або добровільно поправити пошкоджений автомобіль (а. с. 9).
Наказом Донецького державного університету управління № 131-к
від 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (а. с. 10).
В. о. господарчого відділу ОСОБА_3 08 липня 2016 року склала службову записку, з якої вбачається, що 07 липня 2016 року водій ОСОБА_1 самостійно в неробочий час у власних цілях використовував службовий автомобіль марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . І такі обставини ОСОБА_3 як свідок підтвердила в судовому засіданні, також пояснила, що ніяких доручень щодо використання автомобіля не було.
Разом з тим, ОСОБА_1 надана суду фотокопія подорожнього листа службового автомобіля № 052 від 07 липня 2016 року, оформленого університетом.
Так, з цього подорожнього листа вбачається, що він виписаний водієві ОСОБА_1 на автомобілі марки ЗАЗ СЕНС Е500, реєстраційний номер НОМЕР_1, завдання водієві надані з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., фактично робота водія та автомобіля з 07 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. В особливих відмітках значиться: гараж - Донецький державний університет
управління - медконтроль - Донецький державний університет управління, Донецький державний університет управління - СТО "Айболит" - гараж
(а. с. 88).
Гараж Донецького державного університету управління знаходиться у зруйнованому стані, без даху та однієї стіни (а. с. 90).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.