Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 321/1260/19
провадження № 61-10014св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2020 року у складі судді Машкіної Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня
2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.
Позов обґрунтований тим, що 08 грудня 2013 року між позивачем та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SАМDNWFD0070030042700, вклад "Депозит плюс" на суму 8 000,00 грн, строком на 12 місяців під 21 % річних. Згідно з договором відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, на який зараховано суму вкладу. Договір укладено строком на 12 місяців, тобто до 08 грудня 2014 року включно.
Впродовж дії договору здійснювалася капіталізація відсотків за договором, а також вклад неодноразово поповнювався ОСОБА_1, а саме: 01 січня 2014 року сума вкладу поповнена на 2 000,00 грн; 03 січня 2014 року на 1 000,00 грн; 11 січня
2014 року на 11,02 грн; 04 лютого 2014 року на 7 000,00 грн; 07 лютого 2014 року на
1 990,05 грн; 11 березня 2014 року - 0,50 грн; 11 березня 2014 року - 17,70 грн, внаслідок чого загальна сума депозитного вкладу станом на 05 серпня 2014 року складає 20 650,00 грн.
Відповідно до умов договору його дія припиняється з виплатою вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, нарахованими відповідно до умов договору.
Проте, по закінченню строку договору йому не виплачено суму вкладу з нарахованими процентами.
За умовами договору, вкладник має право достроково розірвати договір, при цьому якщо строк дії договору продовжено один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному обсязі. До цього часу вклад та нараховані проценти йому не повернуто.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення позивачу вкладу за договором строкового банківського вкладу (депозиту), у наслідок чого утворилась заборгованість, до складу якої входить: 20 650,00 грн - сума депозитного вкладу; 23 498,58 грн - сума відсотків за користування вкладом за період
(із 01 березня 2014 року до 01 серпня 2019 року); 2 837,82 грн - 3 % річних та
21 122,78 грн - інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України; 1 035 804,00 грн - пеня на підставі статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а всього:
1 080 414,60 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" кошти у розмірі 1 080 414,60 грн.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 березня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк", на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу
від 08 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070030042700 у розмірі: 20 650,00 грн - сума депозитного вкладу, 23 498,53 грн - відсотки за вкладом, 2 837,82 грн - 3 % річних,
21 122,78 грн - індекс інфляції, 226 117,50 грн - пеня відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а всього 294 226,63 грн. Сума відсотків на депозитні кошти та пеня зазначені без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не повернув кошти позивачу, внесенні ним на банківський рахунок, чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми депозитного вкладу, відсотків за вкладом, 3 % річних та індексу інфляції, відповідно до статті 625 ЦК України, пеня, відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області
від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 березня
2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду
від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня
2020 року у справі № 757/53464/18, від 19 лютого 2020 року у справі
№ 757/49408/18-ц. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до банку з вимогою повернути вклад, а отже, у банку не виникло жодного обов`язку щодо його повернення, що свідчить про відсутність прострочення виконання зобов`язань банку та неможливість застосування статті 625 ЦК України у цій справі. До того ж, суд першої інстанції у цій справі застосував спеціальний строк давності до вимоги про стягнення пені, однак відмовив у застосуванні позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, що очевидно є суперечливим, оскільки суд вибірково застосував строк давності до однієї із вимог, проте відмовив у його застосуванні до інших вимог, що не ґрунтується на вимогах закону. Також суди безпідставно не застосували частину третю статті 551 ЦК України та не врахували, що розмір пені не може значно перевищувати розмір простроченого зобов`язання.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, як зазначено у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня
2020 року у справі № 757/53464/18, від 19 лютого 2020 року у справі
№ 757/49408/18-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За правилами частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
08 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір
№ SАМDNWFD0070030042700, вклад "Депозит плюс" на суму 8 000,00 грн, строком на 12 місяців під 21 % річних. Згідно з договором відкрито особовий рахунок
№ НОМЕР_1 , на який зараховано суму вкладу. Договір укладений на строк
12 місяців, тобто до 08 грудня 2014 року включно.
Впродовж дії договору, здійснювалася капіталізація відсотків за договором, а також вклад неодноразово поповнювався ОСОБА_1, а саме: 01 січня 2014 року сума вкладу поповнена на 2 000,00 грн; 03 січня 2014 року на 1 000,00 грн; 11 січня
2014 року на 11,02 грн; 04 лютого 2014 року на 7 000,00 грн; 07 лютого 2014 року на
1 990,05 грн; 11 березня 2014 року - 0,50 грн; 11 березня 2014 року - 17,70 грн. Внаслідок чого, загальна сума депозитного вкладу складає 20 650,00 грн, що підтверджується випискою від 05 серпня 2014 року № ID1001245327, виданою Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк", оригіналами квитанцій про поповнення рахунку № НОМЕР_1 .
За умовами договору, якщо після закінчення строку вкладу, владником не заявлено про повернення коштів, то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу може продовжуватись неодноразово. Відсотки за час нового строку нараховуються на суму вкладу.
Відповідно до умов договору, вкладник має право достроково розірвати договір, при цьому якщо строк дії договору продовжено один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному обсязі. До цього часу вклад та нараховані проценти не повернуто позивачу.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не повернув кошти позивачу, внесенні ним на банківський рахунок, чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми депозитного вкладу, відсотків за вкладом, 3 % річних та індексу інфляції на підставі статті 625 ЦК України, пені на підставі статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.