Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 289/407/17
провадження № 61-938св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 вересня
2017 року у складі судді Невмержицького І. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів:
Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
ПАТ КБ "ПриватБанк"), про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2007 року між ним та
ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № ZRZOAE00003978 за умовами якого, банк надав йому кредит у розмірі 18 844,52 доларів США з кінцевим терміном повернення до 18 червня 2012 року.
Згідно з пунктом 7.1 згаданого кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати щомісячний платіж у сумі 355,15 доларів США для погашення кредиту. Зазначав, що вказаний кредитний договір було укладено з порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, ним добросовісно та у визначені строки вносились відповідні платежі і станом на 26 квітня 2011 року він сплатив 19 406,23 доларів США, тобто виплачена сума перевищує суму наданого кредитного договору. Однак, на його думку, при укладенні зазначеного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" фактично було приховано інший правочин, а саме - договір позики речей у розмірі 18 844,52 доларів США.
Текст спірного договору суперечить частині другій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", крім того, вважав, що в кредитному договорі зобов`язання позичальника виражене в іноземній валюті, а не в гривні, а тому умови договору є несправедливими та незаконними, так як на території держави Україна єдиним законним платіжним засобом є гривня.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір № ZRZOAE00003978 від 19 червня 2007 року удаваним правочином та недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області
від 13 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник був у письмовій формі повідомлений про всі умови споживчого кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України (далі - НБУ)
від 10 травня 2007 року № 168, що підтверджується текстом договору, та не мав зауважень, претензій щодо наданої інформації. Позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що кредитний договір укладено сторонами 19 червня 2007 року і на час укладення цього кредитного договору Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачав заборони на надання споживчих кредитів у іноземній валюті, що спростовує доводи позивача про те, що умови договору є несправедливими та незаконними.
Крім того, при підписанні спірного договору сторони досягли всіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Також позивач після підписання договору та отримання коштів виконував його умови і лише в березні
2017 року, майже через десять років після отримання кредиту, звернувся з цими вимогами про визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи, що на момент укладення кредитного договору банк мав генеральну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями, а індивідуальної банківської ліцензії законом не вимагалося, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору удаваним правочином та визнання його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що кредит ним було сплачено достроково у повному обсязі, а тому підрахувавши сплачені кошти, він виявив порушення при розрахунках банку і звернувся до суду за захистом своїх прав. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі представників сторін. Крім того, вказаний договір був укладений з порушенням прав споживача, оскільки включав несправедливі умови договору, які порушують баланс прав і обов`язків між кредитором і позичальником.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 червня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRZOAE00003978, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 18 844,52 доларів США.
За умовами пункту 1.1. вказаного кредитного договору визначено, що банк взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або їх перерахування на поточний рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором визначені в
розділі 7 цього договору.
У пункті 7.1. кредитного договору зазначено: строк кредитування - 19 червня 2007 року по 18 червня 2012 року; мета кредитування - 14 800,00 доларів США на купівлю автомобіля; 6,77 доларів США для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2 та у розмірі 3 237,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 вказаного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишків заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,84 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 цього договору. Періодом сплати вважати період з "01" по
"07" число кожного місяця.
Погашення заборгованості визначено в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 355,15 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Пунктом 3.4. вказаного кредитного договору визначено, що нарахування відсотків здійснюється в останню дату їх сплати, при цьому проценти розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки нараховуються щомісяця, за період з першої дати попереднього періоду сплати по дату, що передує першому дню поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.