ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 380/1469/20
адміністративне провадження № К/9901/14223/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/1469/20
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна через Міністерство юстиції України про невиконання свого обов`язку
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Мартинюк В.Я.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Кушнерика М.П., суддів Заверухи О.Б. та Мікули О.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Держави Україна через Міністерство юстиції України (далі - відповідач), де просили:
1.1. відкрити позовне провадження про порушення прав людини через особливе довге невиконання рішення суду у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року, а отже невиконання гарантій Держави щодо обов`язковості виконання судового рішення. Порушення гарантованого права людини бути споживачем через укладення договорів з надання послуг по утриманню будинку; визнати потерпілими позивачів від бездіяльності Державної виконавчої служби і позбавлення права стати повноцінними споживачами;
1.2. зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити моральну компенсацію в сумі 550000 грн за порушення строку виконання рішення Галицького районного суду м.Львова справа № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року за особливо довге невиконання рішення суду, що призвело до прямої дискримінації громадян та осіб з інвалідністю та невиконання статті 9 Конвенції про права осіб з інвалідністю;
1.3. зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити матеріальну компенсацію в сумі 39512,21 грн, що виставляє їм боржник у справі № 2-446/11 ЛМКП "Айсберг" як вигаданий борг;
1.4. відновити порушене право передбачене статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України, статтею 14 КАС України, статтями 6, 20, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконати рішення Галицького районного суду м.Львова у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року через укладення договору про надання послуг по утриманню будинку та договору із надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів із боржником ЛМКП "Айсберг" захистивши права споживачів на укладення індивідуального договору, що передбачає ЦК України і Закон України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України в зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення прав позивачів виникли через бездіяльність Державної виконавчої служби в порядку виконання рішення Галицького районного суду м.Львова у справі №2-446/11 від 09.09.2011, яке прийнято в порядку цивільного судочинства, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
4. 05 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла спільна касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 380/1469/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна через Міністерство юстиції України про невиконання свого обов`язку, де просили скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що рішення Галицького районного суду м.Львова у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2001 року на час звернення скаржників до суду касаційної інстанції не виконано. Вказують, що законодавство не містить визначення терміну "публічно-правовий спір", отже посилання суду на положення пункту 1 частини першої статті 19 КАС України є безпідставним. В основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. Зазначають, що скаржники є стороною виконавчого провадження та оскаржують бездіяльність Держави в особі Міністерства юстиції України щодо незабезпечення виконання рішення суду і не забезпечення гарантованого права бути споживачами. А відтак скаржники мають право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди внаслідок бездіяльності державних виконавчих органів. Таким чином, на думку скаржників, вказаний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 380/1469/20.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 жовтня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
8. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
9. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
11. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Суд виходить із такого.
12. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
13. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
14. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
19. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
20. Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду.
21. Спірні правовідносини виникли під час виконання рішення Галицького районного суду м.Львова у справі №2-446/11 від 09.09.2011, яке прийнято в порядку цивільного судочинства.
22. Зі змісту позовної заяви слідує, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, позивачі просять відновити порушене право шляхом виконання рішення Галицького районного суду м.Львова у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року через укладення договору про надання послуг по утриманню будинку та договору із надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів із боржником ЛМКП "Айсберг" захистивши права споживачів на укладення індивідуального договору, що передбачає ЦК України і Закон України "Про захист прав споживачів".
23. Порушення своїх прав позивачі пов`язують з невиконання рішення суду у справі № 2-446/11 від 09 вересня 2011 року через бездіяльность Державної виконавчої служби і як наслідок позбавлення їх права стати повноцінними споживачами.