ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 0840/3175/18(пр/280/36/18)
адміністративне провадження № К/9901/27754/19, №К/9901/30682/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Запорізької області в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 01 березня 2019 року, просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Господарського суду Запорізької області, що полягали у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року (включно) у відповідності до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів".
- зобов`язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року (включно) у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", а саме:
- з 01 січня 2007 року по 18 червня 2007 року (включно) - у розмірі 20 % від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн;
- з 19 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) - у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн;
- починаючи з 22 травня 2008 року по 05 червня 2008 року (включно) у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн;
- починаючи з 06 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року (включно) у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 325,00 грн;
- зобов`язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року (включно) заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;
- зобов`язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року (по 31 грудня 2010 року (включно) індексацію відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення";
- зобов`язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року (включно) компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";
- зобов`язати Господарський суд Запорізької області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на день звільнення позивача з посади судді йому не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про статус суддів". Позивач вважає, що дії відповідача щодо нарахування надбавки за вислугу років не від розміру загальної суми щомісячної заробітної плати, а від розміру посадового окладу та відповідно виплати заробітної плати у період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2010 року є протиправними та такими, що порушують його права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано Господарський суд Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Зобов`язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року (включно) індексацію відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", у разі якщо ці виплати не мали разового характеру.
Зобов`язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року (включно) компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішенням судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що згідно матеріалів справи позивачу в спірні періоди надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотках лише від розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас без врахування премій.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові повністю.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно ухвалили судові рішення без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначають, що протягом спірного періоду діяли норми законодавства, які передбачали нарахування і виплату надбавки з посадового окладу. З посиланням на норми Бюджетного кодексу України наголошують, що витрачання бюджетних коштів на цілі, які не відповідають бюджетним асигнуванням, вважається їх нецільовим використанням. Крім того, звертає увагу на приписи бюджетного законодавства щодо того, що зобов`язання, взяті за коштами Державного бюджету України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями, а витрати державного бюджету на покриття таких зобов`язань не можуть здійснюватися.
У касаційній скарзі Господарський суд Запорізької області вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові повністю.
Господарський суд Запорізької області не згоден з рішенням у справі у зв`язку із незастосуванням судом першої та апеляційної інстанцій закону, який обов`язково підлягав застосуванню водночас з іншими та має суттєве значення у спірних правовідносинах, і у цьому випадку, відповідача позбавлено можливості належного використання своїх процесуальних прав в повному обсязі.
Скаржник не згоден з тим, що суди попередніх інстанцій не врахували всі доводи та фактичні дії відповідача щодо нарахування надбавки за вислугу років з посиланням на відповідну норму права, які мають пряме відношення до спірних правовідносин, це Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" та Інструкція зі статистики заробітної плати, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713. Також при нарахуванні надбавки за вислугу років неможливо не застосовувати частину 6 статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" та постанову КМУ від 03 травня 1994 року №283.
Позиція інших учасників справи.
До суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Державної судової адміністрації України, в якому він просить касаційну скаргу Державної судової адміністрації України, залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Також до суду від Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на касаційну скаргу Державної судової адміністрації України, в якому він просить касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові в повністю.
До суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Господарського суду Запорізької області, в якому він просить касаційну скаргу Господарського суду Запорізької області, залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Господарського суду Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Указом Президента України від 16 листопада 2004 року №1419/2004 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
На підставі постанови Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VI позивача обрано на посаду судді Господарського суду Запорізької області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2016 року №997-VІІІ відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції позивача було звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року № 4к відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивача було відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку.
Відповідно до розрахункових листів заробітної плати позивача в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року заробітна плата за вказаний період нарахована, виходячи із наступних складових: посадовий оклад; кваліфікаційний клас, вислуга років судді, що була встановлена від суми посадового окладу, кваліфікаційного класу; та у відповідному розмірі премія щомісячна, премія до свят, індексація доходу.
Позивач дійшов висновку, що відповідачем невірно нараховувалась заробітна плата, що й обумовило його звернення до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Статтею 113 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) внесено зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова "загальної суми щомісячного заробітку" замінено словами "посадового окладу".
З 01 січня 2008 року змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 (набрала чинності з 01 березня 2008 року) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - Постанова № 865).
Постанову № 865, що діяла до 01 січня 2012 року, доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону № 107-VI, яким внесено зміни до статті 44 Закону № 2862-ХІІ.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, отже на неї покладено обов`язок по здійсненню заходів щодо матеріального забезпечення суддів відповідно до законодавства.
Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення -встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтями 2, 3, 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктами 1-1, 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Згідно з пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12 (в редакції рішення Ради суддів України від 04 червня 2010 року № 50), Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом у системі судової влади, діяльність якого підзвітна з`їзду суддів України, а в період між з`їздами суддів - Раді суддів України в межах, визначених законом.
ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.
Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.
Територіальними органами ДСА України є територіальні управління ДСА України, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
ДСА України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, цим
Основними завданнями ДСА України є:
- організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, визначених законом;
- забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;
- участь в утворенні та ліквідації судів загальної юрисдикції в межах повноважень, визначених законом.
ДСА України відповідно до покладених на неї завдань:
1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом;
2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;
3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;
4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;
5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;
6) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;
7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів;
8) організовує комп`ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансове забезпечення відповідних судів;
9) забезпечує впровадження електронного суду; здійснює заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами та установами;
10) забезпечує функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
11) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових та службових осіб, забезпечує функціонування системи відеоконференц-зв`язку для участі осіб у засіданні суду в режимі відеоконференції;
12) взаємодіє з відповідними органами та установами, у тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;
13) розробляє та затверджує за погодженням із Радою суддів України Типове положення про апарат суду;
14) організовує діяльність служби судових розпорядників;
15) затверджує положення про бібліотеку суду;
16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, ДСА України та її територіальних управлінь;
17) погоджує Положення про автоматизовану систему документообігу в судах загальної юрисдикції, Положення про порядок доступу суду до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
18) надає Президентові України пропозиції про утворення, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідацію судів загальної юрисдикції;
19) у разі настання надзвичайних обставин надає Президентові України пропозиції про зміну місцезнаходження суду;
20) визначає кількість суддів у суді загальної юрисдикції за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів;