ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004337
адміністративне провадження № К/9901/17968/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 1.380.2019.004337
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Самбірської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, постановлене суддею Братичак У.В.
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13 червня 2019 року за №2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до частини 4 статті 156 Житлового кодексу Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині 2 статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їхні діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Це означає, що за змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їхні діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відтак, вважає, що право на користування реалізованою квартирою має з народження його неповнолітній син як член сім`ї власника, а тому оскаржуваним рішенням порушується його конституційне право на житло.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 11 липня 2019 року відбувся аукціон на електронному майданчику Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України щодо продажу на прилюдних торгах двокімнатної квартири загальною площею 52,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира була продана на прилюдних торгах на виконання виконавчого листа від 13 серпня 2018 року № 452/435/17, виданого Симбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 192 550 грн 50 коп., завданої матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют встановленого станом на 03 травня 2017 року, становить 45 000 доларів США, а також 5 000 грн моральної шкоди завданої злочином. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, оскільки ОСОБА_2 є бабою, а не матір`ю неповнолітнього сина позивача, для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, згоди органу опіки і піклування не потрібно. А відтак, неповнолітній син позивача має право на проживання у спірній квартирі лише до її відчуження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 21 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норм права, передбачених статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ та статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року № 2623-IV.
6.1. Скаржник зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не перевірив інформацію про реєстрацію неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у спірній квартирі. При вирішенні спірних питань відповідачем не було враховано вимоги статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року № 2623-IV, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, які склалися під час примусового виконання рішення.
7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шишов О.О., судді Дашутін І.В., Яковенко М.М.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року № 1846/0/78-20 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шишова О.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 жовтня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
11. Від відповідача та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року у справі № 452/435/17 позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_3 1 192 550,50 грн, завданої матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют встановленого станом на 03 травня 2017 року, становить 45 000 доларів США, а також 5 000,00 грн моральної шкоди завданої злочином.
13. 24 липня 2018 року вказане рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області набрало законної сили.
14. 21 грудня 2018 року відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 57963770.
15. Також 21 грудня 2018 року приватним виконавцем на виконання вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
16. Оскільки, боржник ОСОБА_2 не мала відкритих рахунків у банківських установах, ніде не працювала, не отримувала жодних доходів та не мала зареєстрованих на праві власності транспортних засобів, єдиним її майном на праві приватної власності була двохкімнатна квартира загальною площею 52,8 м.кв., реєстраційний номер майна 683733346242, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_4 . 29 січня 2019 року приватним виконавцем було здійснено опис та арешт вищезазначеної квартири, про що складено відповідну постанову.
18. У зв`язку з тим, що у вказаній квартирі проживали неповнолітні діти, а саме, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України звернувся до Самбірської районної адміністрації Львівської області з поданням про надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_2 .
19. 13 червня 2019 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_6 .
20. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
21. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норм права, передбачених статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ та статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року № 2623-IV. Зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не перевірив інформацію про реєстрацію неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у спірній квартирі. При вирішенні спірних питань відповідачем не було враховано вимоги статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 02 червня 2005 року № 2623-IV, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, що склалися під час примусового виконання рішення.
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.