ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 440/1829/19
адміністративне провадження № К/9901/26764/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Бойко С.С. від 28 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії: головуючого судді Чалого І.С., суддів: Перцової Т.С., Жигилія С.П. від 13 серпня 2019 року
у справі №440/1829/19
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_1,
до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628
про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 (далі також - позивачі) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі також - відповідач 1), Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (далі також - відповідач 2), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача 2 по встановленню з 19 листопада 2018 року контейнерів для зберігання побутових відходів на контейнерному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 після того, як в травні 2018 року контейнери для зберігання побутових відходів були прибрані з метою виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2017 року у справі №554/3138/17;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 по невжиттю дій з метою припинення використання майданчика після подачі позивачем 22 листопада 2018 року скарги з вимогою припинити використання майданчика;
- зобов`язати відповідачів вчинити дії з метою припинення використання майданчика і подати до суду протягом 30 днів з дня набрання постановою з розгляду цього позову законної сили звіт про її виконання та, відповідно, зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення дій по встановленню контейнерів на майданчику доки питання про використання майданчика не буде вирішене в передбаченому законодавством порядку;
- стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 : в рахунок відшкодування моральної шкоди від смороду із розрахунку по 12,34 грн за кожний день, починаючи з 21 квітня 2019 року і по день ухвалення судового рішення з розгляду цього позову; в рахунок відшкодування моральної шкоди від шуму із розрахунку 6,17 грн за кожний день, починаючи з 19 листопада 2018 року і по день ухвалення судового рішення з розгляду цього позову; в рахунок відшкодування моральної шкоди (моральних страждань), яких зазнав позивач у зв`язку з протиправною поведінкою вказаного відповідача щодо нього та членів його сім`ї (пункт 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України) в розмірі 300,00 грн.
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснено позивачу право звернутись з цим позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
3. 16 вересня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №440/1829/19, в якій просить їх скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 440/1829/19.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що даний спір пов`язаний з наданням ОСОБА_1, як споживачу, послуг з централізованого вивезення побутових відходів, порядок надання яких регулюється відповідним договором, укладеним між споживачем та виконавцем таких послуг. Зазначення у справі суб`єкта владних повноважень, яким у даному випадку є Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, не свідчить про віднесення даного спору до юрисдикції адміністративного суду, оскільки визначальним при встановленні підсудності спору є характер спірних правовідносин, а не суб`єктний склад. Спір носить приватно-правовий (договірний) характер та не стосується здійснення відповідачами публічно-владних управлінських функцій відносно позивача.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Позивач у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вони є необґрунтованими, незаконними та ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки "Договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами", виходячи з його змісту, не регулює питання місця розташування контейнерних майданчиків, на яких встановлені контейнери для збору твердих побутових відходів, це питання врегульовано Схемою Санітарного очищення населеного пункту м. Полтави, якої не існує. Крім того, спірне питання щодо правомірного використання контейнерного майданчика не може бути вирішено в договорі між позивачем та відповідачем 2, що підтверджується зокрема "Типовим договором про надання послуг з вивезення побутових відходів" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 541, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
9. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
10. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
11. За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
13. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
18. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
19. Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17, від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17, від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17.
20. У позові позивачі просять суд, зокрема, визнати протиправними дії Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 по встановленню з 19 листопада 2018 року контейнерів для зберігання побутових відходів на контейнерному майданчику за адресою: вул. Ватутіна, 3 у м. Полтава.
21. Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначено Законом України від 05 березня 1998 року187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон №187/98-ВР).
22. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №187/98-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.
23. Згідно з частинами 3, 11 статті 35-1 Закону №187/98-ВР (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.
24. За змістом пункту 55 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
25. Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини поширюється Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
26. Пунктами 2 та 5 частини 1 статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
27. Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з поводження з побутовими відходами у містах, селищах і селах (далі - послуги) визначено Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 (далі - Правила №1070,).
28. Пунктом 5 Правил №1070 визначено, що послуги надаються з урахуванням розміру території, схеми санітарного очищення, затвердженої в установленому порядку, та інших умов, передбачених законодавством у сфері житлово-комунального господарства.