ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 876/46/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О.О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників учасників справи:
скаржник: АТ КБ "Приватбанк": Колодочка П. О. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020
у складі судді Дарміна М. О.
у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 25.06.2020 (третейський суддя Борисевич М. О.)
у третейській справі № 36/2020
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Пашко Марка Богдановича
про стягнення заборгованості в розмірі 223 171,43 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави наведених в заяві вимог
1. 17.08.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк, позивач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 25.06.2020 у справі № 36/2020.
2. Обґрунтовуючи цю заяву Банк посилався на наявність третейського застереження в пункті 1.1.7.29. "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) та стверджував, що рішення третейського суду від 25.06.2020 у третейській справі № 36/2020 відповідачем добровільно не виконано та не оскаржено.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
3. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 25.06.2020 у третейській справі № 36/2020 позов АТ КБ "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Пашко Марка Богдановича (далі - ФОП Пашко М. Б.) про стягнення заборгованості 223 171,43 грн задоволено та стягнуто з ФОП Пашко М. Б. на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором № Б/Н від 23.10.2018 в розмірі 223 171,43 грн, а також третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4 000,00 грн.
4. До заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання цього рішення додано копію Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 23.10.2018 (а. с. 21, т.1) та витяг з Умов (а. с. 22-49, т.1), які у сукупності Банк іменує копією укладеного з відповідачем договору № б/н від 23.10.2018, що містить третейське застереження.
5. У пункті 1.1.7.29. Умов передбачено, що сторони домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між Банком та Клієнтом або у зв`язку з ними, в тому числі що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз".
6. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов АТ КБ "Приватбанк", а також те, що вказаний документ містив умови щодо третейського застереження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.09.2020 у справі № 876/46/20 відмовив у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 25.06.2020 у третейській справі № 36/2020.
8. Мотивуючи цю ухвалу суд вказав, що матеріали справи не підтверджують, що саме доданий позивачем до заяви про видачу наказу витяг з Умов, з відповідним третейським застереженням, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов (а.с. 21, т.1), а також те, що вказаний документ взагалі містив умови щодо третейського застереження.
9. Відтак, суд відмовив у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме через непідвідомчість даної справи третейському суду, дійшовши висновку, що за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до правовідносин між сторонами, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, зокрема, зміст третейського застереження та його узгодження сторонами у відповідній редакції.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
10. 30.09.2020 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Центральний апеляційний господарський суд надійшла апеляційна скарга від 18.09.2020 б/н АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 876/46/20, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання третейського суду в повному обсязі.
11. В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" посилається на неправильне застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- всупереч приписів статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 355 ГПК України відмовляючи у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду Центральний апеляційний господарський суд фактично здійснив оцінку законності та обґрунтованості рішення третейського суду;
- в силу статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правомірність укладеного між позивачем і відповідачем кредитного договору презюмується, отже відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, позаяк відповідач використовував кредитні кошти та частково погашав заборгованість за кредитом, а суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатись до таких умов, висловивши певним чином згоду на них;
- суд першої інстанції грубо порушив принципи змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості суду, спростувавши доводи позивача за відсутності жодних заперечень відповідача стосовно суті спору або підстав видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
13. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
14. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
15. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
16. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
17. Відповідно до частини першої статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
18. Отже, учасник справи, який не є апелянтом, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу іншого учасника справи.
19. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у справі.
20. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 у справі № 873/46/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020; призначено розгляд апеляційної скарги на 22.10.2020; надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.10.2020.
21. Ця ухвала, як і інші судові рішення у справі № 873/46/20, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
22. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
23. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
24. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
25. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу.
26. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у судове засідання 22.10.2020 не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не подав.
27. У судовому засіданні 22.10.2020 в режимі відеоконференції брав участь представник апелянта АТ КБ "Приватбанк", який надав пояснення по суті справи.
28. Клопотань (заяв) щодо неможливості реалізації процесуальних прав, продовження процесуальних строків тощо від учасників справи не надходило.
29. При цьому суд враховує, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
30. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
31. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
32. Відтак, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
33. Верховним Судом в ухвалі від 05.10.2020, зокрема у пункті 7 резолютивної частини цієї ухвали, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
34. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
35. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
36. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
37. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
38. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
39. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
40. Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 25.06.2020 у третейській справі № 36/2020.
41. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
42. За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
43. Відповідно до частини другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
44. Частиною другої статті 25 ГПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного Кодексу.
45. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
46. Відповідно до частини третьої статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
47. Частиною першою статті 355 ГПК України визначено, що суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.