ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/735/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;
за участю представників:
позивача - 1 - Батрина С.В.,
- 2 - не з`явився,
-3 - не з`явився,
- 4 - не з`явився,
- 5 - не з`явився,
відповідача - 1 - Вабіщевич Т.В.,
- 2 - Петрової О.Є.,
- 3 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс"
про ухвалення додаткового рішення у справі №911/735/19
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитна група "Чайка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент Капітал Менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гларос КФ", Приватного акціонерного товариства "Олімп"
про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно,
В С Т А Н О В И В:
у березні 2019 року ТОВ "Омокс", ТОВ "Фінансово-кредитна група "Чайка", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз-1", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", ТОВ "Гларос К.Ф.", ПрАТ "Олімп" про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 04.02.2019 між ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та ТОВ "Гларос КФ",
- визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 11.02.2019 між ТОВ "Гларос КФ" та ПрАТ "Олімп", скасування обтяження на нерухоме майно;
- визнання за позивачами права власності на частини нежитлових будівель котельні, газорегуляторного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2020 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.2019 між ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" та ТОВ "Гларос КФ", визнано недійсним іпотечний договір від 11.02.2019 між ТОВ "Гларос КФ" та ПрАТ "Олімп" та скасовано обтяження на нерухоме майно.
Визнано за ТОВ "Омокс", ТОВ "Фінансово-кредитна група "Чайка", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз-1", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1 право власності на частини нежитлових будівель котельні та газорегуляторного пункту за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до кількості їх інвестиційних сертифікатів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 касаційні скарги ТОВ "Омокс", ТОВ "Фінансово-кредитна група "Чайка", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз-1", ТОВ "Керуюча компанія "Зараз", ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 залишено без змін.
12.10.2020 ТОВ "Омокс" звернулося до Касаційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ "Консент Капітал Менеджмент", ТОВ "Гларос КФ", ПрАТ "Олімп" по 111 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Всього 335 100,00 грн.
21.10.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлений позивачем їх розмір є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Вказує, що правова позиція позивачів була сформована під час підготовки позову до суду і не змінювалась при апеляційному та касаційному розгляді справи. Не погоджується із заявленими до стягнення витратами на стадії апеляційного розгляду, оскільки ТОВ "Омокс" не надав до апеляційного суду докази понесення ним витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи. Вважає, що додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції повинен приймати саме Господарський суд Київської області.
В судовому засіданні 21.10.2020 представник відповідача-2 підтримав клопотання ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
В додаткових поясненнях до клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Консент Капітал Менеджмент" вказує, що в договорах про надання правової допомоги між Адвокатським бюро "Катерини Ковалевської" та ТОВ "Омокс" передбачалась можливість надання послуг як адвокатами так і їх помічниками з різними розмірами погодинної оплати за роботу, проте в наданих до суду актах приймання-передачі наданої правової допомоги не розподілено час виконання робіт адвокатами та помічниками.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви ТОВ "Омокс" та заперечення проти неї, а також додані до неї документи, Верховний Суд вважає, що заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з заяви ТОВ "Омокс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу позивач-1 просить стягнути з відповідачів вартість наданих йому послуг Адвокатським бюро "Катерини Ковалевської" у місцевому та апеляційному судах на суму 229 100,00 грн та на залучення адвоката Литвиненко А.В. на суму 106 000,00 грн у місцевому суді.