ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 727/1763/16-к
провадження № 51-1052км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 42015260000000217 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Чернівців, та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1,
обох у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 355 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 355 КК:
ОСОБА_1 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
ОСОБА_2 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
За обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виправдано через відсутність в їхніх діях складу даного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися в тому, що 12 грудня 2015 року близько 13:00 біля скверу на пл. Соборній у м. Чернівцях, примушуючи ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов`язань, утримували останню та в подальшому зателефонували її онуку ОСОБА_4, якому висунули незаконну вимогу про передачу їм 4000 доларів США за звільнення ОСОБА_3, яку примусили сісти з ними в автомобіль "Шкода" д.н.з. НОМЕР_1 .
Утримуючи ОСОБА_3 в автомобілі проти її волі, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перевезли її на вул. Поповича, а потім на вул. Театральну у вказаному місті, де, припаркувавшись біля магазину "Легіон" та очікуючи на одержання грошей від ОСОБА_4, продовжували незаконно утримувати останню в автомобілі до 21:30, поки не були затримані на місці працівниками поліції.
У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що за встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням показань наданих засудженими, потерпілими та свідками, у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, а мало місце лише примушування ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов`язань, що передбачає відповідальність за ч. 2 ст. 355 КК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Моргоч Н. В., яка брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи засуджених.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора в частині наявності в діях засуджених складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК. Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями змусили ОСОБА_3 сісти в автомобіль, де протиправно утримували її до 21:30, позбавивши можливості вільно пересуватися та залишити місце, в якому вона не бажала перебувати, тобто незаконно позбавили її волі.З огляду на це вважає, що внаслідок істотних порушень допущених судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме - не застосовано ч. 2 ст. 146 КК.
На переконання прокурора, апеляційний суд не мотивував належним чином в ухвалі свого рішення про залишення без змін вироку місцевого суду, а тому вона не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
Прокурор вимоги касаційної скарги підтримала.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи однак в судове засідання вони не прибули.
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення та додатково зазначає, що ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року його було звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку.