Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 712/17490/14-к
провадження № 51-3691км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2019 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014250000000098, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Трушівці Чигиринського району Черкаської області та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Великі Орлинці Красилівського району Хмельницької області та жителя АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачувалися у вчиненні інкримінованого ним злочину за наступних обставин.
Так, в ніч з 26 на 27 січня 2014 року на території Соборної площі поблизу приміщення Черкаської обласної державної адміністрації на б-р Шевченка, 185 у м. Черкаси, членами громадського об`єднання "Автомайдан" проводились зібрання громадян на підтримку акцій "Євромайдану", що проходили в м. Києві.
Під час проведення вказаного заходу для забезпечення охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху залучались працівники УМВС України в Черкаській області, у тому числі ДПС ВДАІ при УМВС України в Черкаській області.
Інспектори ДПС групи ДПС відділення ДАІ Соснівського РВ у м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інспектори ДПС групи ДПС відділення ДАІ Придніпровського РВ у м. Черкаси ОСОБА_6, ОСОБА_4 о 19:00 26 січня 2014 заступили на добове чергування. Відповідно до постових відомостей розстановки нарядів дорожньо- патрульної служби Придніпровського та Соснівського РВ в м. Черкаси, отримали табельну зброю ПМ, 16 набоїв, 2 магазини, радіостанції та на службових автомобілях несли службу з охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху на території м. Черкаси.
Близько 24:00 черговий чергової частини ДПС У ДАІ при УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7, відстежуючи ситуацію на території Соборної площі через вебкамеру, яка розташована на будівлі "Укртелекому" і транслює відео в мережі "Інтернет" у режимі онлайн, помітивши значне скупчення автомобілів, відповідно до своїх функціональних обов`язків, будучи уповноваженим проводити зміни у розстановці сил і нарядів УДАІ УМВС, екіпажам у складі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 надав обов`язкову для виконання усну вказівку забезпечити перекриття руху транспорту на Соборній площі м. Черкаси з метою унеможливлення руху транспортних засобів пересічних громадян, виконання якої ОСОБА_1 і ОСОБА_3 здійснювалось безпосередньо на перехресті вулиць Лазарева - бульвар Шевченка у м. Черкаси, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - на перехресті вулиці Байди Вишневецького - бульвар Шевченка у м. Черкаси, які охоплюються територією Соборної площі.
При цьому, працівники міліції ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, приблизно о 01:00 27 січня 2014 року, перебуваючи в районі Соборної площі м. Черкаси, перебуваючи в безпосередній близькості від транспортних засобів, які розташовувались на території площі, будучи зобов`язаними відповідно до своїх функціональних обов`язків та ст. 10 Закону України "Про міліцію" припинити вчинення правопорушення, а в разі невиконання правопорушниками вимог, маючи право та можливість застосувати передбачені ст. ст. 12, 13 та 15 Закону України "Про міліцію" заходи впливу, усвідомлюючи, що невідомими особами здійснюється пошкодження транспортних засобів, не вжили жодних заходів щодо припинення кримінального правопорушення - хуліганства, яке полягало у грубому порушенні громадського порядку, поєднаного з пошкодженням транспортних засобів.
Продовжуючи неналежно виконувати свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, працівники ВДАІ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 всупереч ст. 10 Закону України "Про міліцію" найближчий підрозділ міліції або чергового про вчинення кримінального правопорушення не повідомили, не вжили заходів щодо виявлення і затримання осіб, які вчинили злочин, не забезпечили охорону місяця події, що призвело до втечі підозрюваних з місця вчинення правопорушення, створення умов для уникнення останніми кримінальної відповідальності та грубого порушення конституційних прав потерпілих від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і тим самим підірвали авторитет органів внутрішніх справ як виконавчого органу влади, чим спричинили істотну шкоду державним інтересам.
Дії ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 367 КК України.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 червня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданих. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування його доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправдані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисник Дмитрик С.В. просять залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні прокурор не підтримав подану касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчої інстанції.
Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, суть наведених у ній доводів, серед іншого, зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що, по суті, стосується невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтями 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до незаконного виправдання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 367 КК України, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як встановила колегія суддів, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд в цілому дотримався зазначених вимог закону.
Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону. Проте сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вчиненні інкримінованого їм протиправного діяння.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, було пред`явлено обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів та дав їм належну оцінку у сукупності та взаємозв`язку, а доводи прокурора в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме: статей: 89, 94, 370, 374 КПК України є безпідставними.
Так, з фабули обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3, вбачається, що останні, перебуваючи кожний на посаді інспектора ДПС групи ДПС відділення Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - кожний на посаді інспектора ДПС групи ДПС відділення Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, маючи реальну можливість, під час служби не вчинили жодних заходів до попередження та припинення кримінального правопорушення - хуліганства, яке полягало у грубому порушенні невстановленими слідством особами, громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що призвело до пошкодження транспортних засобів на території Соборної площі, в ніч з 26 січня 2014 року на 27 січня 2014 року і тим самим підірвали авторитет органів внутрішніх справ як виконавчого органу влади, що є істотною шкодою державним інтересам. Вказані дії органами досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 367 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.