ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 592/4794/18
провадження № 51-2057 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисників Іващенко Т.А., Касатської Ю.А.,
Ковальової О.М. (у режимі відеоконференції), Мешальнікова О.В.,
засуджених ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників Іващенко Тамари Андріївни в інтересах ОСОБА_1, Прихожай Тетяни Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Річки Білопільського району
Сумської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України:
- ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_2 із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2018 року більш суворим за цим вироком остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком визнано винуватими та засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожного за ч. 2 ст. 187 КК України, судові рішення стосовно яких у касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 05 березня 2018 року за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, знаходячись на вул. Л. Українки в м. Суми, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_9, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, та заволоділи його майном на загальну суму 3 412 грн 78 коп.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Прихожай Т.І., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_2 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх змінити, перекваліфікувати дії її підзахисного з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 296 КК України та пом`якшити останньому міру покарання. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки не доведено умислу останнього на вчинення розбою; матеріали кримінального провадження не місять доказів попередньої змови ОСОБА_2 з іншими засудженими; покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України має бути призначене із врахуванням обставин, що його пом`якшують, та даних про особу її підзахисного.
Захисник Іващенко Т.А. у касаційній скарзі, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги захисника Прихожай Т.І., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх змінити, перекваліфікувати дії її підзахисного з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 296 КК України та пом`якшити останньому міру покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисники Іващенко Т.А., Мешальніков О.В., засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Також ОСОБА_2 та його захисник просили звернути увагу й на допущені істотні порушення кримінального процесуального закону - незадоволення заяви про відвід головуючого та відмову суду апеляційної інстанції в повторному дослідженні доказів.
Захисники Ковальова О.М., Касатська Ю.А. покладались на розсуд суду.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах захисники порушили питання про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України, та вважають правильною кваліфікацію дій засуджених саме за ч. 2 ст. 296 КК України.
Проте зазначені твердження сторони захисту Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, вимогах кримінального та кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації їхніх дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 187 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння.
Відповідно до ст. 296 КК України хуліганство - це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.