Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 597/1065/17-ц
провадження № 61-43105св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дубіцький Анатолій Валентинович, на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2018 року в складі судді Торської І. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2018 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 листопада 2011 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року.
Під час шлюбу, а саме у серпні 2012 року, за спільні кошти подружжя придбаний автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 23 000,00 дол. США, який зареєстрований на відповідача.
10 липня 2013 року на підставі договору дарування відповідач набув право власності на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 .
На вказаній земельній ділянці подружжям збудований фундамент під житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. На проведення будівельних робіт з будівництва фундаменту та придбання лісоматеріалів для покрівлі нею особисто витрачено близько 10 000,00 дол. США.
Враховуючи те, що відповідач без її згоди відчужив спірний автомобіль своєму батьку, а також те, що будівельні матеріали, які використані для будівництва фундаменту, знаходяться на належній відповідачу земельній ділянці, вважала, що вона має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаного майна.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила:
визнати автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та будівельні матеріали, використані для будівництва фундаменту житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя;
у порядку поділу майна подружжя стягнути із ОСОБА_2 на її користь 145 000,00 грн в якості грошової компенсації 1/2 частки вказаного автомобіля та грошову компенсацію 1/2 частки будівельних матеріалів, використаних для будівництва фундаменту житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами;
припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль та будівельні матеріали, які використані для будівництва фундаменту житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами.
У судовому засіданні 20 лютого 2018 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, зокрема стягнення компенсації частки автомобіля у розмірі 187 434,00 грн та будівельних матеріалів - 52 986,69 грн, що становить 65 % від їх загальної вартості.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2018 року відмовлено в прийнятті заяви представника позивача про збільшення позовних вимог з тих підстав, що вказана заява змінює предмет і підставу позову та суперечить вимогам частини третьої статті 49 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що становить 144 180,00 грн.
Право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинено.
Визнано будівельні матеріали, використані для будівництва фундаментів житлового будинку, гаража, вигрібної ями на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини будівельних матеріалів використаних для будівництва фундаментів житлового будинку, гаража, вигрібної ями на АДРЕСА_1, вартість яких становить 33 963,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль, яким відповідач розпорядився на власний розсуд без згоди позивача як іншого з подружжя, придбаний під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
Будівельні матеріали, використані для будівництва фундаментів житлового будинку, гаража, вигрібної ями на АДРЕСА_1 придбані під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу між подружжям у рівних частках.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано будівельні матеріали, використані для будівництва фундаментів житлового будинку, гаража, які знаходяться на АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, які використані у спорудженні фундаментів житлового будинку та гаража, що знаходяться на АДРЕСА_1, в сумі 27 273,63 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела, що автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, придбаний за спільні кошти подружжя, а придбання майна під час шлюбу не дає підстав для віднесення такого майна до спільного майна подружжя, а тому спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу.
Стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, які використані у спорудженні фундаментів житлового будинку та гаража, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, здійснюючи поділ будівельних матеріалів, не захистив право позивача у визначений нею спосіб захисту та не врахував, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності у вигляді компенсації її вартості за позовом співвласника (у тому числі одного з подружжя) здійснюється в порядку, встановленому статтею 364 ЦК України, і співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Положення ж статті 365 ЦК України щодо згоди іншого співвласника на виділ цієї частки та необхідності попереднього внесення іншим співвласником відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не застосовуються.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив представнику позивача у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та не розглянув її.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги з урахуванням її заяви про збільшення позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, порушивши вимоги процесуального законодавства, відмовив у прийнятті її заяви про збільшення позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний суд, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у прийнятті її заяви про збільшення позовних вимог, безпідставно і необґрунтовано виключив з обсягу спільного майна подружжя, що підлягало поділу, спірний автомобіль та будівельні матеріали, які використані для будівництва господарських будівель і споруд.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що будівництво літньої кухні розпочато після розірвання шлюбу, не врахували, що станом на 17 березня 2015 року побудований фундамент житлового будинку та гаража, а також фактично закінчено будівництво літньої кухні, яка у подальшому прийнята в експлуатацію як житловий будинок.
Отже, суди не надали належної правової оцінки доказам, які свідчать про те, що будівництво фундаменту літньої кухні та вигрібної ями відбулось під час шлюбу сторін, а тому дійшли помилкового висновку про те, що будівельні матеріали, які використані для будівництва літньої кухні та вигрібної ями, не є спільною сумісною власністю подружжя.
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний автомобіль не є спільним майном подружжя, не врахував, що тягар доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності, покладається на того із подружжя, який її спростовує, а відповідач, заперечуючи факт права спільної сумісної власності на автомобіль, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження цих заперечень.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 року.
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час шлюбу сторін, а саме 14 серпня 2012 року, на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер НОМЕР_1, який 22 січня 2015 року перереєстрований на ОСОБА_5 (батько відповідача) згідно з довідкою-рахунком серії ВІА 994986.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6009468, відповідачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 10 липня 2013 року належить земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
23 грудня 2013 року ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт № 470 на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком від 22 грудня 2015 року про будівельну готовність незавершеного будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1, будівельна готовність незавершеного будівництва житлового будинку становить 9 %, фундаментів - 95 %.
Відповідно до декларації ТП 1411162852088 Управління ДАБІ у Тернопільській області від 11 жовтня 2016 року про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво, яке було розпочато згідно з повідомленням від 09 липня 2015 року про початок будівельних робіт, завершено.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17243314, 28 жовтня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 69,3 кв. м, житлова площа 15,3 кв. м (літня кухня), що розташований на АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, наданого судовим експертом Юзвенко Р. В. Спільного підприємства "Західно-Український експертно-консультативний центр", від 29 грудня 2017 року № 972 вартість фундаментів будівель та споруд на АДРЕСА_1 складає 81 517,99 грн, а саме: житлового будинку - 39 930,15 грн, гаража - 14 617,11 грн, літньої кухні - 13 591,22 грн, вигрібної ями - 13 379,51 грн.
Також апеляційним судом встановлено, що сторони за час перебування у шлюбі, а саме у 2014 році, здійснювали будівництво фундаментів житлового будинку та гаража на земельній ділянці на АДРЕСА_1, яке станом на день розгляду справи незавершене. Будівництво господарської будівлі - літньої кухні розпочато та завершено після розірвання шлюбу сторін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.