Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 570/3543/18
провадження № 61-7924св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Волинь",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" (далі - ПСП "Волинь") про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, виключення відомостей про оренду з Державного земельного кадастру та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 257235, він є власником земельних ділянок загальною площею 2,52 га, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери: 56:246:820:00:04:028:0207 та 56:246:820:00:04:031:0047.
Зазначав, що 25 жовтня 2008 року між ним та ПСП "Волинь" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого він передав ПСП "Волинь" в оренду вказані земельні ділянки строком на 3 роки. Договір оренди було зареєстровано в Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр земельного кадастру при Держкомземі України" 23 грудня 2008 року за № 040858300229.
Вказував, що у листопаді 2011 року між ним та відповідачем було укладено новий договір оренди землі з іншими умовами, в тому числі суми орендної плати, без реєстрації у встановленому законом порядку. Вважав, що на підставі вказаного договору оренди у відповідача не виникло права оренди даної земельної ділянки, оскільки договір не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Посилався на те, що відповідач обґрунтовує своє право на використання належної йому земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2008 року і додаткової угоди до нього, яка зареєстрована у встановленому законом порядку 24 грудня 2012 року.
Вказаною додатковою угодою внесено зміни в пункту 8 договору оренди землі від 23 грудня 2008 року, а саме: зазначено, що договір укладено строком на 10 років, інші умови договору залишені незмінними. Стверджував, що додаткової угоди не підписував, це зробила його донька без його згоди, отже, державна реєстрація даної додаткової угоди є незаконною у зв`язку з відсутністю у нього волевиявлення на укладення додаткової угоди.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року № 040858300229, зареєстрований в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 562468204002643; виключити (скасувати) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП "Волинь" земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207 та земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року; витребувати з незаконного володіння від ПСП "Волинь" на його користь зазначені земельні ділянки, розташовані на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначені для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року № 040858300229, зареєстровану в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року № 562468204002643.
Виключено (скасовано) відомості з Державного земельного кадастру про оренду строком на 10 років орендарем ПСП "Волинь" земельних ділянок з кадастровими номерами № 56:246:820:00:04:028:0207, № 56:246:820:00:04:031:0047, дата реєстрації речового права - 24 грудня 2012 року.
Витребувано з незаконного володіння ПСП "Волинь" на користь ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 2,52 га, у тому числі, земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 2,29 га, кадастровий номер № 56:246:820:00:04:028:0207 та земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 0,23 га, кадастровий номер № 56:246:820:00:04:031:0047, розташовані на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, призначені для ведення особистого селянського господарства.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позов є обґрунтованим, доведеним належними і допустимими доказами, порушені права позивача щодо користування і розпорядження своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, що є недопустимим відповідно до норм чинного законодавства.
Районний суд вважав, що ні договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року, ні додаткова угода до нього не можуть вважатися дійсними. Суд врахував, що договір оренди землі від 25 жовтня 2008 року, зареєстрований 23 грудня 2008 року, було укладено строком на 3 роки - до 23 грудня 2011 року, а оспорювана додаткова угода до цього договору оренди, яка не містить дати її укладання - зареєстрована в управлінні Держземагенства у Рівненському районі 24 грудня 2012 року, тобто через рік після закінчення строку дії типового договору оренди землі 2008 року.
Крім того, районний суд зазначив, що договір оренди землі, який було укладено у листопаді 2011 року і який не було зареєстровано у встановленому законом порядку, не можна вважати укладеним, оскільки на підставі частини третьої статті 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Щодо застосування строків позовної давності суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 20 жовтня 2016 року звертався до ПСП "Волинь" із заявою про розірвання договору оренди землі від 13 листопада 2011 року, 20 жовтня 2016 року йому стало відомо про існування додаткової угоди, отже, звернувшись до суду з позовом 30 липня 2018 року, він не пропустив строки позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу ПСП "Волинь" залишено без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак, підстав для його скасування немає.
Апеляційний суд зазначив, що додаткова угода до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року не продовжує та неурегульовує правовідносини, які виникли між сторонами та припинились 23 грудня 2011 року у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди від 25 жовтня 2008 року.
При цьому у додатковій угоді банківські реквізити ПСП "Волинь" та назва банку (форма товариства, розрахунковий рахунок орендаря в банку) не відповідають тим же реквізитам вказаним в договорі оренди землі від 25 жовтня 2008 року (а. с.12-14), а співпадають ці реквізити та назва банку (форма товариства, р/р орендаря) з зазначеними в договорі від листопада 2011 року (а. с. 61-63). Це вказує на те, що час фактичного виготовлення додаткової угоди, а відповідно і його укладення, як стверджує орендар, не є 23 грудня 2008 року, оскільки орендар не міг знати наперед, які в нього будуть банківські реквізити в майбутньому.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди.
При цьому апеляційний суд вважав, що оскільки додаткова угода від 23 грудня 2008 року до договору оренди землі є недійсною, отже, районний суд обґрунтовано визнав внесені до Державного реєстру на її підставі відомості про оренду земельної ділянки строком на 10 років орендарем ПСП "Волинь" такими, що підлягають виключенню (скасуванню).
Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про витребування з незаконного володіння від ПСП "Волинь" на користь ОСОБА_1 належних йому земельних ділянок та про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПСП "Волинь", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу до Рівненського районного суду Рівненської області на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПСП "Волинь" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було досліджено відповідність висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача волевиявлення на укладення оспорюваної додаткової угоди, що є порушенням статей 83, 89 ЦПК України. При цьому зазначає, що обов`язок доказування невідповідності підпису позивача на оспорюваній додатковій угоді процесуальний закон покладає на позивача, отже, саме він зобов`язаний це доводити, зокрема шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Вказує, що судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок щодо дати укладення оспорюваної додаткової угоди, що є порушенням статті 89 ЦПК України та частини другої статті 367 ЦПК України.
Посилається на те, що під час розгляду справи судами визнано неукладеним договір оренди землі від 17 листопада 2011 року, який не є предметом спору. Також судами ухвалено рішення про витребування ділянки не зважаючи на те, що згідно з договором оренди землі від 17 листопада 2011 року, зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624682000:04:028:0207. Отже, суди не дослідили наявність зареєстрованого речового права та ухвалили незаконне рішення про витребування земельної ділянки.
Стверджує, що вчиняючи заходи щодо судового розірвання договору та додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору, позивач визнав її дійсність. Також судами неправомірно не застосовано строки позовної давності, оскільки позовна заява подана 30 липня 2018 року, тобто через 4 роки з моменту звернення позивача із заявою до директора ПСП "Волинь" про розірвання договору оренди (30 грудня 2013 року).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 2,52 га, у тому числі: земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 2,29 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0207 та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,23 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0047, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту від 29 січня 2007 року серії ЯД № 257235 (а. с. 10).
25 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ПСП "Волинь" було укладено типовий договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передав ПСП "Волинь" належні йому вищезгадані земельні ділянки в оренду, строком на три роки з виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки або, за згодою сторін, оплата буде проводитись в натуральній формі - 1 000 кг пшениці (а. с. 12-14).
Вказаний договір оренди землі був зареєстрований у встановленому законом порядку в Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр земельного кадастру при Держкомземі України" 23 грудня 2008 року за № 040858300229.
У листопаді 2011 року (число місяця в договорі не зазначене) між ОСОБА_1 та ПСП "Волинь" було укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передавав ПСП "Волинь" належні йому земельні ділянки в оренду строком на 10 років з виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки або, за згодою сторін, оплата буде проводитись в натуральній формі - 1 000 кг зерна.
Даний договір був підписаний сторонами, але у встановленому законом порядку він зареєстрований не був (а. с. 61-63).
24 грудня 2012 року, через рік після припинення дії договору оренди від 25 жовтня 2008 року, в Управлінні Держземагенства у Рівненському районі за № 562468204002643 було зареєстровано додаткову угоду (без зазначення дати) до договору оренди землі від 23 грудня 2008 року, відповідно до якої внесено зміни в пункт 8 договору оренди землі від 23 грудня 2008 року, а саме: зазначено, що договір укладено на 10 років, інші умови договору залишаються незмінними (а. с. 60).
30 грудня 2013 року ОСОБА_1 звертався із заявою до директора ПСП "Волинь" ОСОБА_2 та просив розірвати договір оренди земельного паю за згодою сторін (масив № НОМЕР_2, ділянка НОМЕР_3 ) і директор ПСП "Волинь" не заперечував проти цього (а. с. 56).
20 жовтня 2016 року до директора ПСП "Волинь" ОСОБА_3 надійшла заява ОСОБА_1, яка зареєстрована за вхідним номером 122 від 20 жовтня 2016 року, в якій ОСОБА_1 вказує, що 13 листопада 2011 року між ним та ПСП "Волинь" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24 грудня 2012 року за № 562468204002643, який він просить розірвати (а. с. 30).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 січня 2017 року у справі № 559/372/15-ц та постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 535/1251/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ПСП "Волинь" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.