ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №160/3496/19
адміністративне провадження №К/9901/34037/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/3496/19
за позовом ОСОБА_1
до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
про визнання протиправною і скасування постанови,
за касаційною скаргою адвоката Верби Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Мельника В.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 11 квітня 2019 року про накладення штрафу у розмірі: 3400,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто позивачці, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/3496/19 про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заяви скаржник зазначив про те, що при ухваленні судом апеляційної інстанції постанови від 8 липня 2019 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, сплаченого позивачкою за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в адміністративній справі №160/3496/19 у розмірі: 1921,00 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у задоволенні заяви представника позивачки - адвоката Верби А.П. відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви у справі включається до складу витрат і належить до розподілу в кінцевому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду.
Однак, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року за результатами перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року про повернення позовної заяві у цій справі, її скасування з направленням справи для продовження розгляду не є рішенням, ухваленням якого закінчується розгляд справи, а тому не має своїм наслідком розподіл судових витрат.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивачки пропустив строк, встановлений частиною другою статті 252 КАС України, для подання заяви до Третього апеляційного адміністративного суду про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/3496/19.
У касаційній скарзі представник позивачки просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду і направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості ухвалювати додаткове судове рішення з питань розподілу судових витрат, оскільки не вирішив спір по суті позовних вимог.
Відповідач не надав свій відзив на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
ІІ. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга адвоката Верби Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Отже, статтею 252 КАС України визначені загальні положення щодо ухвалення додаткового судового рішення у випадку не вирішення судом питання про судові витрати взагалі.