ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2020 року
Київ
справа №826/14300/17
адміністративне провадження №К/9901/24385/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 826/14300/17 за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.),-
ВСТАНОВИВ:
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19 листопада 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 3 листопада 2017 року №0008281401, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 172826803 грн та застосовано штрафні санкції на загальну суму 86413402 грн.
Повний текст указаного судового рішення було виготовлено 19 лютого 2019 року (том 90 а.с.225).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі за текстом - Офіс, відповідач) 18 березня 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року апеляційну скаргу Офісу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5832904,62 грн у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали.
Ухвалою від 20 травня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу Офісу у зв`язку з неусуненням недоліків скарги.
Відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року, яка була направлена поштою 18 листопада 2018 року (том 91 а.с.212).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 грудня 2019 року залишив указану апеляційну скаргу без руху та надав десятиденний строк з моменту отримання її копії для усунення недоліків, а саме подання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у задоволенні заяви Офісу про продовження строку для усунення недоліків відмовлено та повернуто апеляційну скаргу заявнику.
18 лютого 2020 року Офіс втретє подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк, перебіг якого обчислюється з дня отримання копії цієї ухвали, але не раніше ніж з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та документа про сплату судового збору.
Копія вказаної ухвали була отримана відповідачем 4 червня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 92 а.с.43).
6 серпня 2020 року Офіс засобами поштового зв`язку надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій заявник вказав, що Офіс неодноразово звертався до ДФС України з проханням про виділення коштів на оплату судового збору. Саме недостатнє фінансування унеможливило своєчасне звернення скаржника з апеляційною скаргою одразу після її повернення.
В частині оплати судового збору Офіс вказав, що станом на дату подання апеляційної скарги обмежено граничний розмір судового збору за її подання 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому просив зменшити розмір належного до сплати судового збору до 31530 грн.
Ухвалою від 25 серпня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи частини другої статті 299 КАС України, вказав про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому апеляційний суд також урахував те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-ІХ (далі - Закон №731-ІХ) строки, що були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" КАС України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Враховуючи дату його опублікування (16 липня 2020 року), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідні строки закінчились 5 серпня 2020 року, тому з 6 серпня 2020 року у суду не має підстав вирішувати питання щодо подальшого руху справи.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Офіс подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що КАС України не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов`язаний звернутися до суду, якщо строк ним пропущено з поважних причин. Разом з тим, в даному випадку через недостатнє фінансування витрат на сплату судового збору протягом тривалого часу скаржник був позбавлений можливості вчасно звернутись до суду з повторною апеляційною скаргою. Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), в якій вказано, що розмір належного до сплати судового збору належить до виключних випадків, з огляду на які можливо поновити пропущений суб`єктом владних повноважень процесуальний строк.
Окремо скаржник звернув увагу на неправильне визначення судом апеляційної інстанції в ухвалі від 25 травня 2020 року належного до сплати судового збору в розмірі 5832904,62 грн, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги такий розмір було обмежено 15 прожитковими мінімумами для працездатних осіб. При цьому з метою усунення недоліків апеляційної скарги Офіс надав платіжне доручення №665 від 4 червня 2020 року в сумі 31530 грн.
Також скаржник зазначає, що Закон №731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року, тому відповідачем вчасно подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме 6 серпня 2020 року.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив вмотивовано тим, що відповідач тричі намагався оскаржити рішення суду першої інстанції, але при поданні кожної з апеляційних скарг, в тому числі і 18 лютого 2020 року, судовий збір сплачено не було. Вказане є свідченням зловживання наданими законом процесуальними правами, на що також вказував Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2018 року (справа №823/2020/17). На переконання позивача, неналежне фінансування не є поважною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду. Визнання наведених причин поважними фактично порушуватиме принцип рівності сторін.
Посилання скаржника, що на момент подання ним третьої апеляційної скарги розмір судового збору, що підлягає сплаті за апеляційне оскарження, було обмежено 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є хибними. Указані зміни було внесено до Закону України "Про судовий збір" вже після подання апеляційної скарги втретє. За позицією позивача, відповідач при поданні третьої апеляційної скарги не надав будь-яких доказів сплати судового збору, проте, станом на цей час вже був обізнаний, що до Закону України "Про судовий збір" будуть внесені зміни після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року №465-IX. Сплата відповідачем майже через півтора року після виготовлення повного тексту судового рішення судового збору в розмірі 31530 грн, тоді як ДП з ІІ "Сантрейд" при поданні адміністративного позову сплатило 3888603,08 грн, на переконання позивача, порушує принципи справедливості та рівності сторін. Наголошено на проявленій відповідачем недобросовісності та затягуванні розгляду справи, що виявилось у поданні заяви про усунення недоліків лише 6 серпня 2020 року, тоді як сплата судового збору у розмірі 0,8% відсотка від належної суми відбулась ще 4 червня 2020 року.
З посиланням на практику Європейського суду з прав людини позивач вказує, що задоволення касаційної скарги призведе до порушення принципу остаточності судового рішення. Виходячи з принципу "належного урядування", контролюючі органи повинні діяти у встановлений законом спосіб та з дотриманням установлених строків.
Також Офіс великих платників податків ДПС заявив клопотання про заміну на нього в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який було реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537.
Розглянувши вказану заяву, на підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача у справі - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З огляду на доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів має перевірити правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права з питань:
1) правильності визначення розміру судового збору, що належало сплатити за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі;
2) наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, безпідставно не врахованих апеляційним судом.
Щодо розміру судового збору.
За правилами, встановленими частиною третьою статті 328 КАС України, ухвали про залишення апеляційних скарг без руху не підлягають окремому касаційному оскарженню. Враховуючи незгоду відповідача із встановленим до сплати судом апеляційної інстанції розміром судового збору, що, за його позицією, могло вплинути на обставини дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження, правильність застосування апеляційним судом приписів Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) підлягають перевірці судом касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на дату подання адміністративного позову - 6 листопада 2017 року, том 1 а.с.6) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі було податкове повідомлення-рішення від 3 листопада 2017 року №0008281401, яким позивачу було визначено грошове зобов`язання в загальному розмірі 259240205 грн. Відтак, належний до сплати розмір судового збору за подання позову становив 3888603,08 грн та був сплачений позивачем (том 1 а.с.5).
Станом на час подання відповідачем апеляційних скарг (18 березня 2019 року, 18 листопада 2019 року, 18 лютого 2020 року) підпункт 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI діяв у наступній редакції: "За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги".
Таким чином, належний розмір судового збору за подання усіх апеляційних скарг становив 5832904,61 грн (3888603,08 х 150 %), на що правильно вказував апеляційний суд.
У касаційній скарзі скаржник наводить редакцію підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, яка набрала чинності з 27 лютого 2020 року з огляду на зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року №465-IX (далі - Закон №465-IX). Так, з 27 лютого 2020 року за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, враховуючи приписи частини третьої статті 3 КАС України, апеляційний суд правильно визначив Офісу належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5832904,61 грн. При цьому у Законі №465-IX відсутні будь-які застереження про ретроспективну дію внесених ним змін до Закону №3674-VI.
Враховуючи викладене, надання скаржником у серпні 2020 року платіжного доручення від 4 червня 2020 року №665 на суму 31530 грн не свідчить про сплату скаржником судового збору у встановленому законом розмірі за подання апеляційної скарги. Крім того, у вказаному платіжному дорученні відсутні відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (номеру справи, у межах якої подається відповідна скарга).
Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
За правилами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою зазначеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.