ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/17571/19
адміністративне провадження № К/9901/16148/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 (головуючий суддя - Я.Б. Глущенко, судді - В.П. Мельничук, О.Є. Пилипенко)
у справі № 640/17571/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне слідче управління Національної поліції України,
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне слідче управління Національної поліції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки інформація, яка слугувала підставою для його прийняття не є доказами, яка підтверджує, що ОСОБА_1 займається діяльністю, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населенню України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення позивача статусу біженця здійснено за відсутності підстав, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тому рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 є протиправним.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведена інформація, яка стала підставою для прийняття спірного рішення, в належній мірі свідчить про причетність позивача до діяльності, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населення України, а тому є достатньою підставою для позбавлення його статусу біженця.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
8. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції зазначає про застосування цим судом в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 826/8764/18 та від 15.04.2020 у справі № 640/5486/19. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що документи про порушення кримінального провадження та оголошення позивача у міжнародний розшук не є доказами, які підтверджують, що ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
10. Відповідач-2 та третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. Рішенням Державної міграційної служби України від 17.08.2018 №282-18 громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 визнано біженцем.
14. Рішенням Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 відповідно до частин п`ятої та чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та підпункту "б" пункту 7.7 розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потурбує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, позбавлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 статусу біженця, у зв`язку з тим, що він займається діяльністю, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населення України.
15. Згідно змісту вказаного рішення, процедуру позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця ініційовано Центральним міжрегіональним управлінням у зв`язку із надходженням листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 18.07.2019 №8.5/2806-19 щодо ініціювання припинення стосовно вказаної особи статусу біженця, яким надіслано клопотання Національної поліції України від 05.07.2019 № 7823/01/40-2019 щодо припинення статусу біженця громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .
16. Позбавлення позивача статусу біженця мотивоване наступним: за результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління від 15.08.2019 встановлено, що 19.06.2019 працівниками Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України затримано організовану групу, причетну до організації збуту та контрабанди наркотичного засобу - "кокаїн" в особливо великих розмірах, до складу якої входив громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 . Відповідно до клопотання Національної поліції України стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23.04.2019 № 42019000000000933 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307 та частиною третьою статті 305 Кримінального кодексу України, за фактом збуту та контрабанди наркотичних засобів в особливо великих розмірах. 20.06.2019 вказаній особі повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні, з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України. Також, у ході досудового розслідування встановлено, що 04.07.2017 працівниками Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Держприкордонслужби України під час оформлення пасажирів рейсу № 757 сполученням Тбілісі-Київ ОСОБА_1 було затримано у зв`язку з перебуванням у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 30, частиною п`ятою статті 228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації.
17. На підставі рішення Державної міграційної служби України від 28.08.2019 №300-19 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області сформовано повідомлення про позбавлення статусу біженця від 05.09.2019 №235.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
20. Частиною сьомою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що підставою для подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади.
21. Уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за наявності підстав, зазначених у частинах першій, п`ятій та шостій цієї статті, вносять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за власною ініціативою (частина восьма статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").
22. Згідно із частиною дев`ятою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" у поданні про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
23. Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за поданням уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців (частина десята статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").
24. Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати додаткової інформації від уповноваженої посадової особи, яка внесла подання.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, потреби в установленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, стосовно якої вирішується питання про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.