ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №808/1336/16
адміністративне провадження №К/9901/30973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
при секретарі судового засідання Дразі Р.В.,
за участю представника відповідача Гребенюк І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №808/1336/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (далі - позивач, ПАТ "Дніпроспецсталь") звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОВПП), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2016:
№0000211401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 14ʼ 883ʼ 472,50грн.;
№0000201401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69ʼ 904ʼ 957,00грн.;
№0000221401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12ʼ 148ʼ 959,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6ʼ 074ʼ 479,50грн.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Дніпроспецсталь" посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по господарським операціях з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", оскільки товар - природний газ, від ТОВ "Українська нафто-газова компанія" фактично отримано, оплачено та використано в господарській діяльності позивача, що відповідачем також не заперечується в акті перевірки. Зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на поясненнях керівника контрагента про непричетність до здійснення господарської діяльності ТОВ "Українська нафто-газова компанія", наданих у кримінальному провадженні, яке закрито. Вказує, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер. Крім того, посилається на протиправність проведеної перевірки, оскільки питання предмету перевірки були охоплені під час попередніх перевірок позивача.
Додатково позивач зазначив, що у відносинах з позивачем від імені ТОВ "Українська нафто-газова компанія" діяв заступник директора ОСОБА_1 на підставі довіреності, а не директор ОСОБА_2, яка заперечує свою участь в господарській діяльності підприємства. Крім того, позивач не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товар - природний газ, поставлявся контрагентом в обумовленні строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента. Позивач вважає, що Товариство має право на формування показників податкової звітності з урахуванням виконаних господарських операцій з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено, що засновник та керівник контрагента позивача ТОВ "Українська нафто-газова компанія" ОСОБА_2 постановою суду визнана винною у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, та звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за закінченням строку давності. При цьому, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Українська нафто-газова компанія" не має, а всі документи щодо реєстрації даного підприємства були здійсненні нею за грошову винагороду. Аналогічні обставини встановлені й щодо діяльності контрагентів, у яких ТОВ "Українська нафто-газова компанія" придбавала природний газ згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних. З посиланням на практику Верховного Суду України у справах №№21-5315а15, 21-1584а15, 21-4471а15, 21-887а15, 21-170а16 зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, які не можуть вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, а тому віднесення відображених в них сум податку на додану вартість є безпідставним. Враховуючи наявність висновку спеціаліста криміналіста, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в податкових накладних по взаємовідносинам з ПАТ "Дніпроспецсталь" виконані не ОСОБА_2, відповідач вважає, що такі документи не мають юридичної сили та доказовості, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.
Відповідач додатково зазначив, що допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_2 вказала, що фактично господарську діяльність ТОВ "Українська нафто-газова компанія" не вела, про те, що вона є засновником та директором цього підприємства не знала, чим підтвердила позицію контролюючого органу. На думку відповідача, встановлені обставини свідчать, що первинні документи, виписані ТОВ "Українська нафто-газова компанія", складені особами, які не мали права на їх складання, та не мають юридичної сили, у зв`язку з чим позивач не мав права на формування показників податкової звітності на підставі таких документів. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2016 задоволено позов.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ПАТ "Дніпроспецсталь" відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Дніпроспецсталь" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпроспецсталь" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі №808/1336/16.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2020 розгляд касаційної скарги ПАТ "Дніпроспецсталь" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі №808/1336/16 призначено в судове засідання на 12:00 год. 27.10.2020.
Ухвалою суду від 26.10.2020 задоволено клопотання представника відповідача та призначено судове засіданні у режимі відеоконференції.
У касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що перед укладенням договору з ТОВ "Українська нафто газова компанія" служба економічної безпеки позивача, виходячи з принципу належної обачності та обережності, перевірила в усіх можливих доступних джерелах достовірність та актуальність наданих контрагентом документів, а саме: наявність державної реєстрації юридичної особи, наявність ліцензії та термін її дії, реєстрація платником ПДВ, наявність податкового боргу, тощо. З інформації, отриманої з загальнодоступних офіційних державних реєстрів, контрагент мав всі необхідні реєстрації, мав актуальну ліцензію та не був податковим боржником. Необхідно враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу публічно-правової легітимності діяльності всіх суб`єктів господарювання і ніхто при цьому не повинен удаватися до перевірки відповідних даних, будь-яка особа може приймати достовірні відомості про свого контрагента, як достовірні, якщо вони містяться у державному реєстрі.
Позивач звертає увагу, що уповноваженими органами, зокрема НКРЕ, податковим органом, не перевірялась діяльність контрагента на виконання ним ліцензійних умов, а податкові накладні без перешкод реєструвались в ЄРПН з перевіркою ЕЦП. При цьому, відповідно до норм чинного законодавства, при отриманні для внесення до ЄРПН податкової накладної ДФС України повинна перевірити ЕЦП платника податків та його посадових осіб чинність відповідного посиленого сертифіката ключа. Отже, держава бере на себе відповідальність за достовірність всіх відомостей, внесених до Державних реєстрів.
Разом з тим, факт реальності операцій з постачання природного газу саме первинними бухгалтерськими документами доведено позивачем під час судового розгляду у суді першої інстанції. Документально доведено шлях проходження газу від газового родовища чи газосховища до використання у виробництві основної продукції позивача, з розподілом газу на різних стадіях виробництва, що спричинило реальні зміни у складі активів позивача, що є беззаперечним доказом наявності ділової мети, яка унеможливлює фіктивність цих операцій. Позивач наголошує, що факт надходження газу, використання його у виробництві основної продукції не заперечується податковим органом.
Також, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи копії документів, взятих з кримінального провадження та враховуючи їх допустимими доказами встановлення факту підписання документів неналежними особами, дійшов передчасних висновків. Чинним законодавством, у тому числі Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено повноваження суду на оцінку окремих доказів, зібраних у ході досудового слідства у кримінальному провадженні. Крім того, у відповідача повноваження на оцінку доказів відсутні взагалі, і застосування їх, як беззаперечних доведених фактів при прийнятті спірних рішень є протиправним та має ознаки перевищення повноважень. Як вважає позивач, визнаючи правомірність спірних рішень, апеляційний суд перекладає відповідальність за наслідки минулих помилок та недбалого виконання своїх обов`язків контролюючими органами на підприємство, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2016, якою задоволено позов.
Окрім того, позивачем подано до суду повідомлення Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу ВПП та копію постанови від 28.12.2018 про закриття кримінального провадження щодо умисної несплати податків позивачем, у зв`язку з відсутністю у діяннях службових осіб Товариства складу кримінального правопорушення.
Також, позивач звернувся до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
26.10.2020 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 27.10.2020 на два тижні, у зв`язку з перебуванням представника позивача у щорічній черговій відпустці.
Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. Податковий орган зазначив, що вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що не підлягає скасуванню. Заперечуючи проти доводів позивача, що держава, реєструючи суб`єкта господарювання та видаючи йому ліцензію, повинна брати на себе відповідальність за незаконну діяльність цього суб`єкта, вказує, що у випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових відносин. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише документи та витяги з Реєстрів, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставини укладання та виконання договорів, перевірка ділової репутації, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Посилання позивача на те, що під час судового розгляду доведено факт реальності операцій з постачання природного газу первинними документами, відповідач не вважає обґрунтованими, оскільки неправомірність віднесення до податкового кредиту та зменшення суми оподатковуваного доходу на суму витрат за господарськими операціями з придбання природного газу, встановлено не через відсутність первинних документів, а через їх дефектність, оскільки вони підписані особою, яка не має стосунку до діяльності підприємства. Слід вказати, що посадові особи позивача, які несуть відповідальність за ведення бухгалтерського обліку, в порушення норм діючого законодавства, допустили відображення у податковому обліку відомостей, завірених непричетними до даних операцій особами. Таким чином, первинні документи, а саме акти виконаних робіт та податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів, у зв`язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулися. Підсумовуючи викладене, відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено - без змін.
У судовому засіданні 27.10.2020, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з урахуванням відсутності документів, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні, суд визнав причини неявки представника позивача неповажними та керуючись частиною четвертою статті 344 КАС України відповідно до положень якої неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, відмовив у задоволенні поданого клопотання.
На підставі статті 52 КАС України, згідно якої у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони її правонаступником, а саме Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна" замінити Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" імені А.М. Кузьміна".
Під час судового розгляду представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені у запереченнях на касаційну скаргу, наголосив, що неправомірність віднесення до податкового кредиту та зменшення суми оподатковуваного доходу на суму витрат за господарськими операціями з придбання природного газу, встановлено не через відсутність первинних документів, а через їх дефектність, оскільки вони підписані особою, яка не має стосунку до діяльності підприємства. Відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ПАТ "Дніпроспецсталь" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Дніпроспецсталь" зареєстровано як юридична особа 15.04.1994, до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: виробництво чавуну, сталі та феросплавів (24.10); професійно-технічна освіта (85.32); інші види освіти (85.59); діяльність лікарняних закладів (86.10); функціонування театральних і концертних залів (90.04); оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).
Позивач перебуває на податковому обліку в Офісі ВПП, є платником, крім іншого, податку на прибуток та податку на додану вартість.
У період з 21.03.2016 по 29.03.2016 посадовими особами податкового органу на виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у справі №335/1987/16-к від 01.03.2016, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (код ЄДРПОУ 37764888) за період з 01.01.2012 по 01.01.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.03.2016 №23/28-04-14/00186536 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення:
пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток 9ʼ 922ʼ 315,00грн., у тому числі по періодам: півріччя 2013 року на суму 7ʼ 587ʼ 826,00грн.; три квартали 2013 року на суму 9ʼ 922ʼ 315,00грн.; 2013 рік - на суму 9ʼ 922ʼ 315,00грн;
пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 69ʼ 904ʼ 957,00грн., у тому числі по періодам: три квартали 2012 року на суму 19ʼ 153ʼ 968,00грн.; 2012 рік на суму 46ʼ 982ʼ 118,00грн.; І квартал 2013 року на суму 22ʼ 922ʼ 839,00грн.;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у розмірі 19ʼ 840ʼ 966,00грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 19ʼ 840ʼ 966,00ʼгрн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 11.04.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000211401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 14ʼ 883ʼ 472,50грн., у тому числі: за основним платежем 9ʼ 922ʼ 315,00грн. та 4ʼ 961ʼ 157,50грн.;
№0000201401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69ʼ 904ʼ 957,00грн., у тому числі за ІІІ квартали 2012 року в розмірі 19ʼ 153ʼ 968,00грн., 2012 рік - 46ʼ 982ʼ 118,00грн., І квартал 2013 року - 22ʼ 922ʼ 839,00грн.;
№0000221401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12ʼ 148ʼ 959,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6ʼ 074ʼ 479,50грн.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, посилався на те, що контролюючий орган ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не заперечує фактичне здійснення поставки природного газу на адресу позивача в обумовлених договорами з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" обсягах та використання придбаного газу позивачем у власній господарській діяльності. Суд зазначив, що сама по собі наявність у первинних документах продавця певних недоліків, які виникають з незалежних від покупця, в даному випадку ПАТ "Дніпроспецсталь", підстав, не може бути підставою для висновків про фіктивний характер господарської операції, яка фактично відбулась, що відповідачем не заперечується.
Суд дійшов висновку, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Українська нафтогазова компанія" у позивача були відсутні підстави для виникнення сумнівів щодо дійсності отриманих від ТОВ "Українська нафтогазова компанія" первинних документів, у тому числі податкових накладних, оскільки такі накладні були складені у відповідності до вимог чинного законодавства та містили повну інформацію про зміст господарської операції. Як констатовано судом, під час розгляду справи контролюючим органом не виказано заперечень щодо реальності господарської операції ПАТ "Дніпроспецсталь" та ТОВ "Українська нафтогазова компанія", а також не надано доказів наявності судового рішення про визнання угод недійсними, що зумовлює необґрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність у ПАТ "Дніпроспецсталь" підстав для формування податкової звітності з урахуванням господарських операцій з ТОВ "Українська нафтогазова компанія".
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції про задоволення позову скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. З оскаржуваного судового рішення слідує, що суд дійшов таких висновків виходячи з наступного.
Враховуючи пояснення ОСОБА_2 яка заперечувала свою участь у фінансово-господарській діяльності підприємства і підписанні від імені цього підприємства документів бухгалтерсько-фінансової звітності, суд приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що податкові накладні, які виписані від імені ТОВ "Українська нафто газова компанія", підписані керівником цього підприємства. Крім того, встановлені обставини справи свідчать про те, що і безпосередні постачальники природного газу на адресу ТОВ "Українська нафто газова компанія" мають ознаки фіктивності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що дані бухгалтерського та податкового обліку сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Українська нафто газова компанія" за відсутністю реально вчинених господарських операцій та на підставі первинних документів, які не можливо вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.