ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 240/222/20
адміністративне провадження № К/9901/22151/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина А3091, Бердичівський об`єднаний військовий комісаріат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, прийняте у складі судді Черняхович І.Е. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Курка О.П. (головуючий), Смілянця Е.С., Капустинського М.М.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина А3091, Бердичівський об`єднаний військовий комісаріат, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2018 рік включно, а також середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні;
1.2. зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби;
1.3. стягнути з Житомирського обласного військового комісаріату на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.11.2018 по день ухвалення судового рішення в даній справі.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу на посаді начальника відділу забезпечення Бердичівського об`єднаного військового комісаріату та перебував на забезпеченні у Житомирському обласному військовому комісаріаті. Позивач вказує, що у зв`язку з встановленням йому 29.01.2016 статусу учасника бойових дій, він, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", отримав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення. Однак, у зв`язку з настанням особливого періоду, своїм правом на додаткову відпустку в 2016, 2017 та 2018 роках він не скористався. В подальшому, згідно з наказом командувача оперативного командування "Північ" від 14.11.2018 №248, та наказом військового комісара Бердичівського об`єднаного військового комісаріату від 23.11.2018 №228 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що станом на день звільнення його з військової служби відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільнені, а саме не виплатив грошову компенсацію за невикористану ним за період з 2016 по 2018 роки додаткову відпустку учасникам бойових дій, передбачену ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також не виплатив у зв`язку з цим середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 в порядку мобілізації на особливий період був призваний на військову службу до військової частини А3091 та зарахований до особового складу військової частини - польова пошта В3231.
4. Наказом командира військової частини - польова пошта В1419 від 15.08.2014 №2 ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника командира дивізіону військової частини - польова пошта В1419
5. Наказом Командувача військ оперативного командування "Північ" від 30.03.2015 №2 ОСОБА_1 було призначено на посаду помічника начальника речової служби тилу військової частини - польова пошта В3231.
6. Із наявного у матеріалах справи копії довідки командира військової частини - польова пошта В3231 від 07.02.2017 №436 вбачається, що капітан ОСОБА_1 в період з 03.09.2015 по 01.11.2015, з 21.11.2015 по 22.12.2015 та з 13.06.2016 по 17.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
7. 29 січня 2016 позивачу було встановлено статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
8. На підставі наказу Командувача військ оперативного командування "Північ" від 06.12.2016 №215 капітана ОСОБА_1 було увільнено з посади начальника речової служби тилу військової частини - польова пошта В3231 та призначено начальником відділення забезпечення Бердичівського об`єднаного військового комісаріату.
9. З наявного у матеріалах справи витягу із наказу командира військової частини - польова пошта В3231 (по стройовій частині) від 03.02.2017 №27 вбачається, що ОСОБА_1 з 03 лютого 2017 року було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
10. Натомість, на підставі наказу військового комісара Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату (по стройовій частині) від 04.02.2014 №21 ОСОБА_1, починаючи з 04 лютого 2017 року, було зараховано до списків особового складу Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату та на всі види забезпечення.
11. Під час розгляду справи судом безспірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що в 2016-2018 роках своїм правом на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_1, у зв`язку з настанням особливого періоду, не скористався.
12. В подальшому, відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування "Північ" (по особовому складу) від 14.11.2018 №248 позивача було звільнено з військової служби у Бердичівському об`єднаному міському військовому комісаріаті у запас за підпунктом "б" пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
13. Натомість згідно з наказом військового комісара Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату від 23.11.2018 №228 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 23 листопада 2019 року було виключено зі списків особового складу військового комісаріату з усіх видів забезпечення.
14. При цьому, при звільненні позивача з військової служби грошова компенсація за невикористану в 2016-2018 роках додаткову відпустку учасникам бойових дій, йому виплачена не була.
15. З метою реалізації свого права на отримання вищезазначеної грошової компенсації ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Житомирського обласного військового комісаріату, однак за наслідками розгляду цієї заяви відповідач листом від 09.12.2019 №9/814 відмовив позивачу у виплаті компенсації зазначивши при цьому, що оскільки надання додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в особливий період припинено, то підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки немає.
16. Вважаючи дії відповідача щодо не виплати під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористану у 2016, 2017 та 2018 роках додаткову відпустку учаснику бойових дій протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17 квітня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позовні вимоги задовольнив частково.
17.1. Визнав протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік.
17.2. Зобов`язав Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з його з військової служби.
17.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
18. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2016-2018 роках додаткову відпустку учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
18.1. Водночас, з приводу позовних вимог в частині стягнення з Житомирського обласного військового комісаріату на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.11.2018 по день ухвалення судового рішення в даній справі, суди зазначили, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
20. У скарзі позивач просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
21. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції застосували до спірних правовідносин ст.ст. 116, 117 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 та постановах Верховного суду від 09.07.2020 року у справі №821/2093/16, від 30.01.2019 року у справі №806/217/17, від 31.10.2019 року у справі №2340/4192/18, від 22.11.2019 року у справі №360/1631/19, від 31.10.2019 року у справі №825/598/17. Таким чином, наявні підстави застосувати до спірних правовідносин ст.117 КЗпП України з урахуванням вищевказаних правових висновків Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, та покласти на відповідача обов`язок виплатити мені середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення Житомирським окружним адміністративним судом, тобто по 17.04.2020.
21.1. Крім того, скаржник зазначає, що станом на 17.04.2020, його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні становить - 199 734,57 грн. (розрахунок середньоденного грошового забезпечення від 09.01.2020 є в матеріалах справи). Вказаний розрахунок складено на підставі довідки про його доходи від 07.01.2020 року і відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 27.02.2019 року про його доходи, які є в матеріалах справи. Правильність складення розрахунку відповідач і треті особи не оспорюють.
22. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
23. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. Джерела права й акти їх застосування
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
27. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.