ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м.Київ
справа №320/3198/19
провадження №К/9901/14563/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 (суддя Харченко С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді Бабенко К.А., Чаку Є.В.)
у справі № 320/3198/19
за позовом ОСОБА_1
до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому, беручи до уваги заяву про зміну предмета позову від 15.07.2019, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.03.2019 № 487;
- зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, згідно з графічним матеріалом в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.03.2019 № 487 і зобов`язано Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву від 15.01.2019 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність орієнтованою площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, з урахуванням обставин, які стали підставою для визнання судом протиправним та скасування рішення від 29.03.2019 №487. У решті позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями в частині відмови у позові, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 щодо зобов`язання Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, з урахуванням обставин, які стали підставою для визнання судом протиправним та скасування рішення від 29.03.2019 № 487, та ухвалити нове судове рішення стосовно цих вимог, яким зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області згідно з графічним матеріалом в порядку і спосіб, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 га в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. До вказаного клопотання позивачем, зокрема, приєднано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
5. Рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.03.2019 № 487 заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність наведеної вище земельної ділянки залишено без задоволення.
6. Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанцій, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відмова відповідача у наданні наведеного вище дозволу не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання разом із посиланням на норми цього Кодексу.
8. Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не вправі підміняти Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та приймати замість неї рішення, яке віднесено до її компетенції, втручаючись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а відтак, підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва відсутні.
9. Суд апеляційної інстанції відзначив, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. Колегія суддів зазначила, що хоч і повноваження Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте, враховуючи встановлені обставини справи, належним способом захисту за даних фактичних обставин, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність орієнтованою площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва на території с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, з урахуванням обставин, які стали підставою для визнання судом протиправним та скасування рішення від 29.03.2019 №487, оскільки, суд не вправі підміняти Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області як колегіальний орган та приймати замість неї рішення, яке віднесено до її компетенції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій при частковій відмові у задоволенні позовних вимог не врахували практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справах "Пономаренко проти України", "Волохи проти України", "Свято-Михайлівська Парафія проти України", "Олссон проти Швеції" та практику Верховного Суду у справах №819/570/18, №320/5699/15-а, №820/2632/17, №825/602/17, №806/1316/18.
11. За посиланням скаржника, судом апеляційної інстанції не було встановлено, що підстави, визначені законом для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (за цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва) у відповідача відсутні, а обраний судами спосіб захисту порушеного права позивача може призвести до необґрунтованих відмов відповідача у майбутньому.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
13. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Приписами абзацу першого ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.