ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 540/2637/19
адміністративне провадження № К/9901/17308/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/2637/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича, Каховської міської ради, виконавчого комітету Каховської міської ради, управління освіти Каховської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Морська Г.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Бойко А.В., судді Федусик А.Г., Шевчук О.А.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича, Каховської міської ради, виконавчого комітету Каховської міської ради, управління освіти Каховської міської ради, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Каховського міського голови Дяченка Андрія Андрійовича від 27 листопада 2019 року №441-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 27 листопада 2019 року звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти Каховської міської ради з 28 листопада 2019 року;
1.3. стягнути з Управління освіти Каховської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.4. допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді начальника управління освіти Каховської міської ради з 28 листопада 2019 року та в частині стягнення з Управління освіти Каховської міської ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць;
1.5. зобов`язати Каховського міського голову Дяченка Андрія Андрійовича у десятиденний строк з моменту винесення рішення подати звіт про виконання рішення суду.
1.6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, спірне розпорядження відповідача є протиправним, оскільки головною умовою для звільнення позивача за зазначеною у наказі підставою є безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Проте позивач вважає, що підписання платіжного доручення на перерахування коштів не є безпосереднім обслуговуванням грошових або матеріальних цінностей, що узгоджується з позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 03 квітня 2019 року в справі №752/7994/17, від 30 січня 2019 року по справі №344/9143/17. Вважає безпідставним посилання міського голови на вирок Каховського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року по справі №658/8/16-к, як на обґрунтування звільнення позивача з посади, оскільки у вказаному вироку суду зазначено, про те, що грошові кошти в сумі 175363,15 грн ФОП ОСОБА 4 шляхом їх перерахування на рахунок загального фонду Каховської міської ради. Окрім того, за викладеними у вироку суду та у розпорядженні про звільнення обставинами стосовно позивача проводилось службове розслідування, за результатами якого останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Тобто, у 2014 році відповідачами вже було встановлено, що порушення ОСОБА_1 заслуговує лише на догану, а не на звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. За цих обставин позивач вважає, що його звільнення відбулося незаконно, з порушенням чинного законодавства.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності належними та допустимими доказами правомірності спірного розпорядження.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.
3.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що суди належним чином не дослідили всі обставини, що мають значення для вирішення справи та, не врахувавши практику Верховного Суду, зокрема правові висновки, викладених у постановах від 03 квітня 2019 року в справі № 752/7994/17 та від 30 січня 2019 року в справі № 344/9143/17, дійшли помилкового висновку про те, що позивач підлягає звільненню, оскільки безпосередньо обслуговував грошові цінності. Вважає, що він не є суб`єктом звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, оскільки займана ним посада не передбачала безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Зазначає, що суди безпідставно під час постановлення оскаржуваних рішень взяли до уваги та поклали в основу цих рішень документи, які не є доказами у справі, оскільки це депутатське звернення датоване 23 січня 2020 року, тобто внесене після звільнення позивача та не може підтверджувати втрату довір?я до останнього.
3.2. Наголошує, що підписання платіжного доручення на перерахування коштів не є безпосереднім обслуговуванням грошових цінностей.
3.3. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вказав у оскаржуваному рішенні "заслухавши свідків", однак свідки під час розгляду справи судом не допитувались. Ця обставина також залишена без належного реагування судом апеляційної інстанції.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Розпорядженням голови Каховської міської ради від 03 грудня 2013 року №305-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу освіти Каховської міської ради.
5. Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, та призначено йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки та штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 5100,00 грн. Відповідно до статті 75, пунктів першого, другого частини першої статті 76 Кримінального кодексу України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю один рік, поклавши на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
6. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року за наслідками апеляційного перегляду вказаного вироку на підставі пункту 3 частини першої статті 49, частини п`ятої статті 74 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки та штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 5100,00 грн, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У решті вирок залишено без змін.
7. Розпорядженням міського голови Каховської міської ради Херсонської області від 27 листопада 2019 року №441-к ОСОБА_1 відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, пункту 6.1 Положення про управління освіти Каховської міської ради звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради, із зазначенням підстави: набрання 30 липня 2019 року чинності обвинувальним вироком Каховського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною другою статті 367 КК України, а саме: за неналежне виконання ним своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді втрати місцевим бюджетом територіальної громади м. Каховка бюджетних коштів у сумі 175363,15 грн.
8. Вважаючи це розпорядження та своє звільнення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
13. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
14. Згідно із частинами першою, третьою статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
15. Відповідно до положень статті 20 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування припиняється з підстав, передбачених КЗпП України, а також з інших підстав, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
16. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені статтею 40 Кодексу законів про працю України.
17. Частиною першою статті 41 цього Кодексу встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
18. Відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова має право видавати розпорядження у межах своїх повноважень.
VI. Позиція Верховного Суду
19. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з прийняттям Каховським міським головою Дяченком Андрієм Андрійовичем розпорядженням від 27 листопада 2019 року №441-к, яким позивача звільнено з посади начальника управління освіти Каховської міської ради за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
22. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
23. Правовий аналіз норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України можливе виключно за наявності таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір?я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.