ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 814/4155/15
адміністративне провадження № К/9901/19279/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №814/4155/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 (суддя Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" (далі також Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також ДПІ, відповідач) про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 №0001381500.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки факт придбання послуг у контрагента, який порушив порядок реєстрації податкових накладних, підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Відповідач надав заперечення проти позову, в яких вказав, що в порушення вимог пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України позивачем подано скаргу на постачальника з порушенням встановленого терміну.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №814/4155/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №814/4155/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 27.10.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ зазначає, що факт порушення податкового законодавства, а саме порушення терміну подачі скарги (додатку №8), не заперечується позивачем та є доведеним. Щодо розгляду заперечень позивача на акт проведення перевірки, останні були прийняті податковим органом, про що свідчить відмітка канцелярії, відповідним листом ГУ ДФС у Миколаївській області залишено заперечення позивача без розгляду. Також, позивачем було подано скаргу на акт перевірки, Рішенням начальника ДФС податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Інші зауваження позивача не змінюють факт порушення позивачем податкового законодавства та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. На думку відповідача, контролюючий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість та застосував штрафні санкції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2015 відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року.
Результати перевірки оформлені актом від 19.05.2015 №166/14-05-15-00/38842020. Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту на 865917,00грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 №0001381500 на суму 865917,00грн. основного зобов`язання та 216479,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до акту перевірки, позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року включено податкові накладні, виписані ПАТ "МСЗ "Океан" за квітень-листопад 2014 року на загальну суму ПДВ 1ʼ 020ʼ 485,92грн., у додатку 8 до декларації позивач поскаржився на ПАТ "МСЗ "Океан", що контрагентом порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 865917,20грн.
Податковий орган дійшов висновку, що виписані ПАТ "МСЗ "Океан" податкові накладні від 31.10.2014, від 30.11.2014 не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень і листопад 2014 року, а позивач не звертався зі скаргою на такого постачальника протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не виконав обов`язків надання усіх необхідних доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки. Апеляційний суд вказав, що прийняття рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
На підставі пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.