ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/26783/15
адміністративне провадження № К/9901/40186/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/26783/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Кузьменко В.В., суддя: Мамчур Я.С., Желтобрюх І.Л.),
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Компанія Київінвестбуд" (далі також Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 №0009671504 на суму 74811,32грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог законодавства винесено спірне податкове повідомлення-рішення, станом на час подання позовної заяви відповідачем не надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення, що в свою чергу свідчить про протиправність дій податкового органу.
Відповідач письмових заперечень проти позовних вимог суду не надав.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задоволено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №826/26783/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №826/26783/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 27.10.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує, що оскільки судовими рішеннями встановлено безпідставність нарахування земельного податку спірним рішенням, суди попередніх інстанцій у даній справі повинні були провадження закрити. Крім того, суди невірно визначили обсяг правовідносин, які підлягають дослідженню. Зокрема, правовідносини щодо вручення податкового повідомлення-рішення виникли після його винесення, дана обставина не могла бути предметом розгляду у цьому судовому процесі, тому що, порушення процедури вручення податкового повідомлення-рішення ніяким чином не характеризується з точки зору правомірності спірного рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Як вказує Товариство, відповідач необґрунтовано вважає, що суди повинні були закрити провадження у справі. Позивач зазначає, що судовими рішеннями, на які посилається відповідач, скасовано податкові повідомлення-рішення, які були прийняті після спірного рішення. Крім того, безпідставними також є твердження відповідача про правомірність податкового повідомлення-рішення, оскільки встановлено незаконність винесення спірного рішення. У запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулося до податкового органу з листом від 20.04.2015 №12910/10 про надання інформації.
Відповідач листом від 15.05.2015 №6227/10/26-57-15-04-38 повідомив позивача, що станом на 07.05.2015 згідно бази ІС "Податковий Блок" за Позивачем обліковується заборгованість на загальну суму 131253,96грн., по земельному податку з юридичних осіб, яка виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 №0009671504 на суму 74811,32грн., за яким сума грошового зобов`язання не була сплачена у встановлений термін та не розпочато процедуру оскарження у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України, тому згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України існує податковий борг.
Товариство, не погодившись з прийнятим рішенням, яким нараховано грошове зобов`язання, з урахуванням того, що Товариство спірне рішення не отримувало, звернулося з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на положення частини першої статті 72 КАС України та вказав, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено безпідставність та незаконність донарахувань земельного податку позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2009 №0009671504 на суму 74811,32грн., з`ясовано, що спірне податкове повідомлення-рішення було надіслано не на адресу позивача.
На час винесення податкового повідомлення-рішення спірні правовідносини регулювались спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення - Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N2181-III (далі Закон №2181).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобов`язання - зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.
Відповідно до статті 2 Закону №2181 завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону№2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону №2181 у разі коли сума податкового зобов`язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов`язань, сума податку чи збору (обов`язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов`язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181 визначає, що податкові повідомлення надсилаються у такому самому порядку, що і податкові вимоги.
У справі, що розглядається, згідно з акту №13/24-140 від 01.03.2010 "Щодо неможливості вручення податкових вимог по боржникам у Святошинському районі м. Києва" складеного відповідачем та податкове повідомлення-рішення від 30.07.2009 №0009671504 на суму 74811,32грн. не було вручено позивачу, у зв`язку з тим, що в спірному податковому повідомлення-рішенні зазначена адреса місцезнаходження відповідача: 04116, м.Київ, вул.Салютна, 42/46, проте як за зазначеною адресою позивач ніколи не знаходився та не знаходиться на даний час, що підтверджується витягом з ЄДР, який наявний в матеріалах справи.