ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2290/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Пількова К.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2019 (суддя Желєзна С.П.)
за скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С.
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця
1.1. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - боржник) звернулося до суду зі скаргою (далі-Скарга) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. (далі - ДВС), згідно якої просило:
- скасувати постанову головного державного виконавця ДВС від 05.09.2019 у ВП № 59819397 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" та належать боржнику, які призначені для оплати праці працівників боржника (далі - Постанова);
- зняти арешт з коштів, які акумульовані та знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", який накладено в частині примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 05.04.2019 у справі № 916/2290/18.
1.2. Скарга мотивована тим, що дії головного державного виконавця ДВС порушують вимоги законодавства, оскільки не допускається накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку для виплати заробітної плати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, Скаргу задоволено частково, скасовано Постанову, в іншій частині у задоволенні Скарги відмовлено.
2.2. Суди виходили з того, що рахунок, який передбачений для виплати заробітної плати має спеціальний режим використання, тому грошові кошти, які знаходяться на ньому не підлягають арешту.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні Скарги.
3.2. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права. При цьому скаржник вказує на те, що: суд першої інстанції розглянув Скаргу без його участі; рахунок боржника на який головним державним виконавцем ДВС було накладено арешт є поточним рахунком і грошові кошти, які розміщені на ньому, використовуються для різних потреб, тому Постанова прийнята ДВС правомірно.
3.3. Боржник у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.
3.4. 15.10.2020 боржником через засоби поштового зв`язку були надіслані до Верховного Суду додаткові письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких останній доповнює відзив та просить прийняти їх судом до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2020 для подання відзиву надано строк до 27.04.2020.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті до розгляду наведених пояснень, оскільки вони були подані боржником за межами строку на подання відзиву.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2019 у справі № 916/2290/18, яке набрало законної сили, стягнуто з боржника на користь стягувача 7 000 000,00 грн. пені, 5 500 048,38 грн. три відсотки річних та 17 833 423,53 грн. інфляційних втрат.
4.2. На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Одеської області 05.04.2019 видано наказ.
4.3. 05.09.2019 головним державним виконавцем ДВС під час примусового виконання наказу суду від 05.04.2019 № 916/2290/18 прийнято Постанову, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках у банківських установах, зокрема рахунку за № НОМЕР_1 відкритому боржником в ТВБВ 10015/0535 філії Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", що належить боржнику.
4.4. Також встановлено, що згідно наданої боржником виписки по вище вказаному рахунку, останній за період з 01.01.2019 по 04.11.2019 використовувався ним для виплати заробітної плати, сплати військового збору та інших податкових платежів.
4.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
4.7. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
4.8. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестицій