Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 658/304/17
провадження № 51-9744 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Зварича Є.Г. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12016230190002439 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олексіївка Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 05 листопада 2016 року, приблизно о 12:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поблизу с. Чорнянка Херсонської області, переслідуючи мету на позбавлення життя ОСОБА_2, керуючись мотивом помсти через побиття останнім його брата ОСОБА_3, умисно завдав ОСОБА_2 14 ударів у шию кухонним ножем, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд вказав на те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, а саме на показаннях свідка ОСОБА_3, який помер на час розгляду справи, та на припущеннях, жоден доказ беззаперечно не вказує на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила умисне вбивство ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить докладних відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора, зокрема, щодо неврахування місцевим судом:
- протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 ;
- висновку судово-медичної експертизи від 06 листопада 2016 року щодо способу нанесення та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому;
- даних протоколу огляду особистих речей ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд безпідставно погодився із висновками місцевого суду щодо недопустимості доказів та відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження зібраних у справі доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України та принцип безпосередності дослідження доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від виправданого ОСОБА_1, який заперечує проти задоволення скарги та просить залишити судові рішення без зміни.
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Захисник у суді касаційної інстанції просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони обвинувачення щодо незгоди з даною судами оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Твердження прокурора про не розгляд доводів апеляційної скарги та відсутність відповідей на них в ухвалі суду, що свідчить про не дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, є прийнятними.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно з приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурор заперечував правильність установлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Вказував на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність внаслідок неповної та суперечливої оцінки судом доказів. При цьому прокурор посилався на конкретні докази у справі та вказував на їх допустимість.
Однак, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд своїх висновків не мотивував, усіх доводів скарги належним чином не перевірив, обмежившись посиланням на докази, які суд вважав такими, що не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, проте не дав їм оцінки з точки зору їх допустимості. Крім того, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про недопустимість такого доказу, як протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3, вказавши на те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, оскільки не має змоги їх перевірити безпосередньо в судовому засіданні через смерть свідка. Тобто, суд фактично ототожнив показання свідка та протокол проведення слідчого експерименту.